Вже можна стверджувати, що київський Музей гетьманства, розташований у затишному куточку Подолу по вул. Спаській, 16б, приваблює численних відвідувачів гостинністю, щирим теплом сердець, неповторною духовною аурою — ми ніби «наживо» бачимо славетні обличчя головних дійових осіб української історії XVII—XVIII століть, пам’ятки архітектури тієї доби, її образотворче мистецтво... Чималою в цьому є заслуга керівника музею пані Галини Ярової. Зокрема, на вулиці Спаській завжди радо вітають «мазепинців», усіх шанувальників знаменитого гетьмана України, його політичної спадщини, державотворчого, культурно-просвітницького та благодійницького внеску в нашу спільну національну скарбницю.
Отже, зовсім невипадковим є те, що 20 березня, в 370-ту річницю від дня народження Івана Степановича, саме в Музеї гетьманства відбулася презентація книги доктора історичних наук, постійного автора «Дня», одного з найталановитіших дослідників гетьманської доби в історії України Тараса Чухліба «Шлях до Полтави: Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи». Вже з назви твору пана Тараса видно, що автор прагнув відтворити трагічні події трьохсотлітньої давнини, котрі справили воістину всеосяжний вплив на усю подальшу історію України в якнайширшому контексті вітчизняної, російської та світової історії. І, насамперед, це робить нову книгу Тараса Чухліба, випущену видавництвом «Наш час» (автор висловив особливу подяку редакторам Тетяні Харламовій та Ніні Слісаренко), справжнім подарунком усім поціновувачам Мазепи та його часу. Додамо, що видання чудово ілюстроване — це теж великий плюс!
Звертаючись до присутніх на презентації, пан Тарас відзначив, що жодного разу, на жодній сторінці твору він не вжив щодо гетьмана Мазепи політичних ярликів на кшталт «зрадник», «кар’єрист», «ренегат», тощо. «Моє завдання як історика, — зауважив Тарас Чухліб, — полягало в тому, аби показати Івана Мазепу передовсім як людину, як політичного діяча, очистивши його образ від нашарувань імперських та радянських часів. Що ж до нібито «зрадництва» Мазепи, то справжній зміст цього наклепницького звинувачення розкрив сам цар Петро у промові перед початком Полтавської битви, заявивши таке: «Гетьман Мазепа есть изменник, он хочет создать независимое Малороссийское княжество и Малороссию отторгнуть от Московской державы». Дійсно, наміри Мазепи були саме такими, він кинув виклик петровському деспотизму, але не зраджував ніколи Вітчизну — Україну, і це головне».
Останній параграф книги, вів далі автор, присвячений проблемам національної пам’яті, пам’яті про Мазепу, Полтаву та про ті драматичні часи. Вражаючий факт (про це не всі знають): музей «Поле Полтавської битви» було засновано за особистим розпорядженням Сталіна як голови Ради Міністрів СРСР (1949 рік) — і з того часу цей заклад, по суті, не змінився ні на йоту. Й досі цей музей фактично є музеєм перемоги російської зброї та російської держави. Отже, за Мазепу, за його добре ім’я потрібно боротися щохвилини — і це не порожні гучні слова.
Украй важливо створювати новий менталітет нації, особливо ж дбати про дітей — бо їм жити далі на рідній землі. Можна впевнено стверджувати, що видавництво «Наш час» і доктор історичних наук Тарас Чухліб, образно кажучи, «додали ще одну маленьку краплинку» в море нашої історичної пам’яті. Ця книга потрібна Україні, вона допоможе читачеві відкрити для себе правдивий образ Івана Степановича Мазепи, зрозуміти, чому 70-річний гетьман, який мав у земному житті, здавалося б, усе, зробив такий неймовірний, а насправді — цілком закономірний (про це власне, і книга) історичний вибір.
