2009 рік був проголошений Роком Івана Мазепи. Це була ініціатива «Дня» спільно з Національним музеєм історії України, а саме головного редактора Лариси Івшиної та кандидата історичних наук Юрія Савчука. Вона викликала неабиякий резонанс і отримала підтримку у наукових та прогресивних громадських колах.
Очевидно, ми усвідомлювали, що наша ініціатива не може обмежуватися часовими рамками. Це — лише перший крок у пізнанні такої харизматичної постаті як гетьман, його політичного досвіду (перебував при владі понад 20 років!), духовної та матеріальної спадщини. Надто в українських реаліях, де ще такі живучі міфи про нього.
Напередодні вихідних у музеї Києво-Могилянської академії (приміщення Святодухівської церкви) відкрилася виставка «Іван Мазепа та Києво-Могилянська академія». В її основі гравюри із зображенням гетьмана та панегіричні тези на його честь (із музейних та бібліотечних колекцій України, Польщі й Росії). Іван Степанович був щедрим благодійником цього навчального закладу. Ба, навіть більше. «Могилянка» стала, говорячи сучасною мовою, однією із ключових інституцій його духовних і фінансових капіталовкладень. Але ці «стосунки» малодосліджені — через масове знищення документів ідеологами російської імперської системи. Як свідчення, із 13 універсалів, які Іван Степанович дав Братському монастиреві та колегіуму на підтвердження його володінь та статків вціліло лише два, що нині зберігаються у Санк-Петербурзькому відділенні Інституту російської історії Російської академії наук. «Всі інші представлені у копіях та були частково опубліковані у виданні універсалів Івана Мазепи за редакцією І.Л. Бутича, проте чотири з них не були відомі і йому», — розповідає директор музею НаУКМА кандидат історичних наук Тетяна Люта. Наприклад, перший універсал від 4.08.1691р. гетьман обох сторін Дніпра на прохання ректора Пахомія Підлузького дав на підтвердження колишньої даровизни Петра Могили села Позняків, підтвердив у володінні двори на Подолі, разом з тим додав село Карпилівку з присілками Лукавою і Косачівкою, фільварок у Івангороді, греблю на р. Острі, с. Виповзів...». Слід зазначити, що експозицію складають лише копії згаданих універсалів, а також гравюр провідних майстрів кінця XVII — початку ХVIII століття. «Ці поодиноко збережені в єдиних примірниках зразки графіки дають можливість розкрити цікаві сторони взаємодій і розбіжностей між політичними системами і культурними пріоритетами українського і російського політикумів ще від часів Коломацьких статей 1683 року, коли, як відомо, на гетьманство був поставлений Іван Мазепа, — продовжує Тетяна Люта. — Якщо коротко, взаємодія була у військовій співпраці (тобто військових походах), а розбіжності — категоричні, насамперед, ментальні.
Матеріали виставки можуть предметом наукових студій. Експозиція триватиме до квітня.
P.S. Після відкриття виставки представники фундації «Родина Мазепа» відзначили почесними грамотами дослідників мазепинської доби, серед них й авторів «Дня»: Володимира Панченка, Сергія Павленка, Тараса Чухліба.
