Всеукраїнська асоціація операторів кабельного телебачення провела семінар із проблем дотримання авторських прав. Не секрет, що деякі кабельні оператори запускають у свої мережі телепродукцію без відома її творця, тобто незаконно. Але, з іншого боку, кабельний оператор, котрий укладає договір із будь-яким телеканалом про трансляцію його програм, не в змозі відстежувати дотримання авторських прав кожного фільму, який транслюється. Наприклад, російський канал купив право на показ якогось фільму тільки на території Росії. Український кабельник, транслюючи (за договором!) цей канал, скажімо, в Києві, тим самим мимоволі порушує авторські права прокатників стрічки. І якщо один із українських телеканалів теж купив право на показ цього фільму, але вже в Україні, він може опинитися у програші, оскільки фільм уже «засвітився» в кабельній мережі.
Біда в тому, що закон України про кабельне телебачення, де було б визначено всі принципові моменти роботи кабельників, досі не ухвалено. Існують щонайменше два його проекти. Один розроблено незалежними кабельниками, іншим лобіюють владні структури. В них по-різному трактуються питання контролю за роботою кабельних операторів, їхня залежність від влади, а також проблеми авторського права.
Ось і на семінарі розгорнулася дискусія щодо того, чи потрібна кабельному оператору ліцензія Нацради з телебачення й радіомовлення, якщо кабельник не створює свій телепродукт, а тільки транслює чужий? Представник Державної інспекції електрозв’язку, чий дозвіл на роботу кабельники отримувати зобов’язані в будь-якому випадку, таку ліцензію вимагав, а керівник Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення Юрій Лабунський, посилаючись на закони, це відкидав.
Проте всі суперечки носили характер обміну думками, не більше. До розв’язання законодавчої кризи розвиток кабельного ТБ в Україні вимушено стримуватиметься.
