Учора прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко давала іншим українським політикам уроки прямої та чесної демократії. Спілкуючись у телефонному режимі з аграріями, які полюбилися їй останнім часом, і відповідаючи на запитання, коли ж відновляться виплати компенсацій вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР, вона виявила відповідальність і не ухилялася від відповіді. «Щойно криза піде на спад, ми обов’язково повернемося до виплат», — сказала Тимошенко й уточнила: щойно уряд зможе «хоч би трішки налагодити бюджетні надходження».
Нагадаємо, що 20 травня уряд України прийняв постанову, якою виділив 250 мільйонів гривень компенсації за знецінені внески в Ощадбанку та Держстраху колишнього СРСР на 2009 рік. Із цієї суми 87 мільйонів призначалося на виплати вкладникам, котрі не одержали компенсації в порядку черги 2008 року, а 163 мільйона — спадкоємцям померлих вкладників і застрахованих. Усі призначені виплати мали бути закінчені до 25 грудня цього року. На жаль, з’явилися труднощі. Виконуючий обов’язки міністра фінансів Ігор Уманський обіцяв почати виплати у червні, потім у липні, а тепер вони, як сказала Тимошенко, відкладаються на невизначений час — до перемоги над кризою. Ба більше, на думку народного депутата Ксенії Ляпіної, «цих грошей немає і бути не може». Вона вважає, що зараз, коли відбувається оздоровлення банківської сфери, на що уряд заледве знаходить кошти, «виплата навіть 250 мільйонів вкладникам виглядатиме, м’яко говорячи, зухвало». Як зазначила Ляпіна, побічно про те, що «тисячі» не буде, говорить і прийнятий нещодавно закон про оздоровлення банків. За її словами, проблемні кредити і проблемні депозити всіх банків хочуть зосередити в одній установі, яка буде з ними розбиратися, — санаційному банку. Тому цілком імовірно, додала вона, що «згорілі» радянські внески виявляться там же, і їх чекає доля облігацій держпозик сталінського періоду, які реструктуризували й виплачували близько 40 років. Аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь вважає, що під кінець року Кабмін може розраховувати на серйозне пожвавлення попиту на світовому ринку металу, і це збільшить надходження до бюджету. «І лише тоді прем’єр зможе викроїти на «тисячу» 250 мільйонів і кинути їх, як свою останню гранату, у вогонь передвиборчих баталій, — говорить експерт і продовжує: — Але ймовірність цього — не більше 10%».
Політичні супротивники, звісно, не проходять повз цю «затримку» в діяльності уряду. Головна служба соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента заявила, що обіцянка уряду виплатити вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР по тисячі гривень перетворюється на фарс і вкотре підриває довіру до влади.
І все-таки, здається, 250 мільйонів гривень є не такою вже й великою сумою, щоб уряд не міг її виплатити, тим більше, що того ж дня, коли Тимошенко дала негативну відповідь аграріям, які хотіли отримати «її тисячу», Рада директорів МВФ розглядала питання виділення Україні третього траншу кредиту stand by на 3,31 мільярда дол. Всі ці гроші український уряд передбачає спрямувати на наповнення бюджету й оплату зовнішніх боргів. Невже Тимошенко до останньої хвилини сумнівалася, що цей кредит буде виділений?
Це певною мірою виправдовує прем’єра, що, виходить, ненавмисно обвела навкруги пальця регіоналів, котрі вимагали негайно наростити соціальні стандарти у кризовій Україні. Тимошенко пообіцяла їм прийняти відповідний закон, у результаті чого вони зняли блокування Ради та проголосували за закони про фінансове оздоровлення банків і вибори президента. Після цього прем’єр відступилася. «Це суто передвиборча програма, де грають на почуттях людей, їхніх надіях абсолютно порожніми ідеями, нічим не підкріпленими, жодними грішми. Безумовно, уряд не може піти на такі авантюри», — сказала вона на одному з телеканалів. «Партія регіонів просто діє: чим гірше — тим краще. І руйнує сьогодні роботу Верховної Ради, фінансову систему, щоб набрати додаткових балів на президентські вибори», — пояснила прем’єр-міністр. За її словами, потрібно «у три рази більше доходів до бюджету, ніж вони були за останні роки».
Не може не позначатися на соціальній політиці уряду й ріст державного боргу. За останніми даними він уже перевищив 28,6 мільярда дол.(хоча ще торік був удвічі меншим) і практично вийшов у одну вагову категорію з золотовалютним запасом країни. Отут уже не до «Юліної тисячі» та не до «стандартів» іншого кандидата у президенти. Бракує, певно, навіть на компенсації найбіднішим прошаркам населення газу, що сильно подорожчав, на якій наполягав МВФ.
