Території, «захоплені» мисливцями за сонячним каменем, вимірюються вже сотнями гектарів. Натомість, за оцінками експертів, торік за кордон нелегально вивезли майже 20 тонн бурштину-сирцю, а це вдесятеро перевищує офіційний експорт. Як зарадити цій проблемі, вирішували представники комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації Чорнобильської катастрофи. Під час виїзного засідання народні депутати побували в районах Рівненщини, які найбільше постраждалих внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину.
...Місцина, де попрацювали спритники, виглядає так, ніби пережила бомбардування: звалені дерева, глибокі кратери. Екологи нарікають: так поліські ліси можуть перетворитися на пустелі. Тим більше, що територій, які окупують бурштиношукачі, дедалі більшає. Бували випадки, що мисливці за сонячним каменем добиралися до території заповідників. Натомість правоохоронці констатують: боротися з такими спритниками дуже складно. Адже в деяких поліських селах (де, до речі, працевлаштуватися доволі складно) незаконним видобутком бурштину займається кожна четверта родина.
«Ресурси бурштину в Україні значні і лежать вони у північній її частині, — коментує Василь Шпирка, головний геолог Рівненської комплексної геологічної партії. — За останні десятиріччя геологічна служба розвідала та підготувала до експлуатації два родовища — Клесівське та Вільне. Клесівське, що на території Сарненського району, друге у світі за розмірами запасів бурштину. Власником ліцензій на ці родовища є державне підприємство «Бурштин України». Однак фактично одночасно з веденням пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт у регіоні розпочався незаконний видобуток каменю. І якщо на початку 1990-х років це були поодинокі випадки, то вже за шість-сім років вони набули масового характеру».
Місцеві мешканці почали використовувати потужні мотопомпи, і це завдало чимало шкоди довкіллю. На сьогодні, за даними досліджень Рівненської геологічної експертизи, від незаконного видобутку бурштину найбільше страждають Клесівський (131 га), Дубровицький (93 га) та Володимирецький (84 га) бурштиноносні райони.
«У результаті такої «підприємницької» діяльності здійснюється неповний видобуток бурштину з надр, — продовжує пан Шпирка. — Річ у тім, що український бурштин є сировиною високої якості, а його запаси в Україні перевищують аналогічний показник балтійських родовищ. Натомість за кордон вивозять найбільш якісний і крупний бурштин, а часто й із залишками флори та фауни, який, до речі, належить до категорії унікального».
Вартість сонячного каменю навіть в Україні оцінюється не менше як у півтора-два долари за один грам. Тим часом у Польщі за останні роки спостерігається бум у ювелірній галузі, тоді як видобуток бурштину в країні падає. А за даними СБУ, митний кордон України з Польщею перетинає більше ніж 20 тонн контрабандного бурштину за рік.
І представники комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації Чорнобильської катастрофи, і місцеве керівництво, вивчивши ситуацію у Сарненському та Дубровицькому районах, сходяться на одному: виходом із ситуації могла б стати легалізація тих, хто нині видобуває янтар несанкціоновано. Це і забезпечить надходження до бюджету, і довкілля може вберегти.
