Днями голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк зробив шокуючу заяву: понад 30 відсотків дерев, що ростуть на території Донеччини (а це здебільшого штучні насадження), вже пережили свій біологічний вік. Губернатор нагадав, що за радянських часів в регіоні існувало кількадесят господарств, спеціалізованих на розмножені посадкового матеріалу для відновлення зелених масивів. Нині ж не залишилось жодного з них. А новітні комерційні структури тільки-но закладають свої майбутні розсадники.
Проте головним ворогом «зеленого друга» в гіперіндустріалізованій «шахтарській столиці» виступає зовсім не природний фактор. Хоч як це дивно, на життєво необхідну міську флору ополчилася місцева влада, яка б зобов’язана була її старанно захищати.
Зокрема, саме в ці дні донецька громадськість провадить акції протесту у зв’язку зі знищенням чи не найостаннішого, незайманого донедавна місця масового відпочинку городян — Парку ім. Щербакова. Як стверджує Сергій Денисенко, координатор громадської організації «Донецький екологічний рух», будівельники вже незаконно вирубали сотні дерев, аби розчистити майданчик під зведення комплексу аквапарку.
«Там усе законно, — стверджує донецький міський голова Олександр Лук’янченко, — ми процедури по цьому питанню дотрималися».
Справді, такий об’єкт Донецьку, в принципі, не завадив би, погоджуються противники будівництва, адже в мільйонному місті склалася парадоксальна ситуація, коли немає жодного водоймища, придатного для купання. Проте для сучасного комплексу з водяними забавами варто було б таки пошукати іншу адресу розташування. Якщо згадати, Парк Щербакова ентузіасти колись насаджували на голих глинистих схилах захаращеної балки і потім довго та старанно доглядали кволі деревця, не даючи загинути від спеки та посух.
На додаток, як з’ясувалося, останнім часом «за компанію» зі спортивно-оздоровчим комплексом на зеленій території парку запланували зведення елітного готелю, що викликало нову хвилю обурення городян. По цьому об’єкту мер від коментарів принципово утримується. Трохи раніше туди ж «без прописки» вселився комерційний дельфінаріум, у якого громадські організації досі не можуть витребувати для перевірки повний комплект дозвільних документів.
Наступ на зелені острівці Донецька триває не один рік. Першою жертвою став найбільший парк — ім. Ленінського комсомолу, територію якого міськвиконком виділив під будівництво Рінатом Ахметовим нового футбольного стадіону «Донбас Арена». На інтернет-сайті футбольного клубу «Шахтар», мабуть, ще можна розшукати перший ескіз затвердженого проекту, на якому будівля 50-тисячної спортивної арени акуратно вписується в панораму парку. Та коли турки-будівельники, завершивши роботи, зняли захисні тимчасові паркани, виявилося, що від старих алей та затишних куточків і згадки не лишилось. Широкий майдан, що утворився на місці парку, по периметру ріденько прикрасили екзотичними деревами, придбаними за кордоном по кількасот євро за корінь.
Великому спорту «батьки міста» без вагань принесли в офіру ще один популярний у донеччан зелений куточок. На сквер Перемоги, розташований поруч із річкою Кальміус, привілейовані донецькі VIP-забудовники давно накидали оком. Зупиняла їх та обставина, що сквер розбили з нагоди чергової річниці завершення Великої Вітчизняної війни, присвятивши кожне з посаджених дерев конкретному ветеранові. Але магічна абревіатура «Євро-2012» виявилася сильнішою за здоровий глузд та елементарну повагу до минулого.
Нині сквер Перемоги зазнає «повзучого» знищення: робітники з мотопилами з’являються зненацька, по вихідних чи святкових днях, починають спритно валити дерева та монтувати огородження. Мешканці навколишніх будинків, вимуштровані попередніми такими ж випадками, миттєво збираються докупи та йдуть гнати геть непрошених гостів. Ті, майже не сперечаючись, збирають інструменти, їдуть. Назавтра прихильники збереження скверу виставляють черговий пікет біля міськради. Чиновник, що зрештою виходить до «протестантів», починає, як правило, з дорікань: мовляв, перешкоджаєте будівництву важливого об’єкта до майбутнього футбольного чемпіонату 2012 року. Проте, аби заспокоїти натовп, обіцяє розібратися, а до того моменту — заморозити роботи на потенційному будмайданчику. Невдовзі все повторюється, достоту.
За схожим сценарієм з карти міста зник так званий Обкомівський сад, стрімко зменшуються й без того невеличкі рекреаційні куточки поруч із торговим центром «Континент», у Калиновій балці та на Київському проспекті.
І вже зовсім недобре, коли «зелені легені» міста знищуються нібито заради служіння духовним цілям. Коли донеччани дізналися, що влада віддає частину Центрального скверу ім. Горького під будівництво кафедрального православного собору, то зустріли це без захвату, але з певним розумінням: попередню велику кам’яну церкву в Донецьку висадили в повітря червонозоряні «борці з релігійним дурманом» ще у 30-ті роки минулого століття. Та зараз поруч із собором швидко підростає ошатний триповерховий будиночок під блискучою мідяною бляхою. Як неофіційно зізнаються робітники, то нове приміщення єпархії УПЦ(МП).
А далі — начебто отримавши благословіння, до заповідного раніше скверу наввипередки полізли магазини, крамнички, великий ресторан. Останній, між іншим, зваживши на прогноз тривалого «бабиного літа», нашвидкоруч змонтував попід деревами літню веранду. Проігнорувавши ту обставину, що ця частина скверу колись була не чим іншим, як міським цвинтарем.
