У суботу Київський академічний театр ляльок запросив маленьких глядачів на прем’єру. «Казку про Івана і Хому» поставив Леонід Попов. П’єсу написав молодий драматург Олександр Кузьмін ще у свої студентські роки, а нині він вже досвідчений режисер, багато і плідно працює з різними ляльковими колективами. В основу сюжету покладено «Казку про Івана Голика», написану класиком української літератури, етнографом Іваном Манджурою.
За словами режисера Л. Попова, було зроблено сценічну версію разом із художником Миколою Данько, композитором Людмилою Литвинчук, хореографом Олександром Головко та молодими акторами Лялькового театру: Євгеном Огороднім, Дмитром Драпіковським, Юрієм Фарафоновим та іншими. Вистава цікава для дітей дошкільного і шкільного віку та дорослих. У ній піднімаються питання про проблеми влади: чи потрібні народу зганьблені лідери. У казці багато дійових осіб (Іван, Хома, Цар, Мишачий отаман, Комарський князь, Змій, Смерть, Щука, бурсаки та інші). Їх усіх грають лише троє акторів, які миттєво перевтілюються у різних персонажів.
Казка поставлена за принципом вертепу і гри бурсаків (саме вони розігрують цю історію як оповідачі, лялькарі та герої). Тому «Казка про Івана і Хому» несе пізнавальне «зернятко» про витоки народної творчості, а також ненав’язливо пояснює маленьким глядачам про наслідки страшної зброї — політичної, коли нею володіє слабка людина. Цікаво, що діти дуже уважно слідкують за сюжетом, живо та безпосередньо реагують на побачене, інколи навіть намагаються підказувати героям, щоб допомогти і вирішити карколомні загадки Змія чи вберегти їх від Смерті. Сьогодні маленькі глядачі досить поінформовані, «хто є хто» при нинішній владі, і обговорюючи побачене у антракті, з серйозним виглядом розпитують батьків: «Цар — це Ющенко, а Зміївна — Тимошенко?» — ототожнюючи казку з політреаліями сьогодення... А може, це й добре, що наша малеча така «продвинута» і навіть казку сприймає як сучасні події? Хто знає, може, хтось із цих глядачів стане майбутнім політологом, народним депутатом чи навіть главою держави? У всякому разі деяких помилок, побачених у виставі, вони точно у дорослому житті не зроблять. Як кажуть, «сказка — ложь, да в ней намек — добрым молодцам урок»...
Під кінець сезону київські лялькарі запросять глядачів ще на одну прем’єру. «Царівна-жаба» стане дипломною виставою студентки Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого Марини Назаренко. Відому казку режисер побачила під сучасним кутом зору. До речі, Назаренко проходила практику в Ляльковому театрі, як актриса, зокрема, грала у «Непохитному олов’яному солдатику» та «Золотому ключику», а 31 травня вже дебютуватиме у новій ярості — режисера. В Марині є акторський базис, а це допомагає їй у постановочній роботі. У виставі актори використовуватимуть верхові ляльки та маріонетки, а за жанром це буде казка-гра.
У найближчих планах колективу — гастролі та активна фестивальна діяльність. У жовтні на базі Лялькового театру пройде міжнародний фестиваль, який цього разу присвятять ювілею майстра- лялькаря, головного режисера театру Юрія Сікала.
