Ситуація, що склалася в керамічній промисловості, одній з найпродуктивніших галузей економіки України, дуже складна. З одного боку, за висновками фахівців, потужності основних підприємств по виробництву кераміки майже повністю завантажені. Наприклад, замовлення Львівського та Харківського заводів «розписані» до листопада цього року. З іншого — попит на керамічні вироби на національному ринку набагато перевищує пропозицію наших виробників. При цьому потужна сировинна база (понад 20 унікальних родовищ високоякісної білої глини) та добрі традиції виготовлення керамічної продукції створюють всі умови для ефективного розвитку галузі.
«Рідкісні для Іспанії родовища червоної глини, — 60% продукції керамічної промисловості цієї країни йде на експорт, — взагалі є майже в кожному українському селі», — каже президента Ассоціації «Експортерів-імпортерів кераміки», комерційний директор компанії «Агромат» Володимир Рева. Необхідний мінімальний захист національного виробника цієї галузі забезпечує держава: наприклад податкові квоти на ввіз керамічної плитки складають 20–25%, а якщо врахувати ще й транспортні витрати імпортерів, проблеми, пов’язані з розмитненням тощо, то, як зазначив В.Рева, «рівень захисту внутрішнього ринку є навіть надмірним».
Здається, нічого не повинно заважати нашим підприємцям розширювати виробництво, але, на жаль, цей процес проходить дуже повільно і реалізація «величезного», за словами генерального директора компанії «Агромат» Сергія Войтенка, потенціалу України для розвитку кераміки відбувається шляхом експорту сировини до Німеччини, Іспанії, Італії, Туреччини, країн Балтiї та ін., а потім імпорту з цих же країн готової продукції. Характерно, що причини цього негативного для економіки України процесу не лише недосконале податкове законодавство та проблема енергопостачання. Як зазначила В. Одрінська, «іноді наш виробник, виходячи з теперішньої ситуації, коли він отримує непогані прибутки, просто не бажає розширювати та вдосконалювати своє виробництво. На багатьох підприємствах працюють за технологією зразка 1990—1995 рр.» «Орієнтація на середню заробітну плату українського споживача» та робота виключно на внутрішній ринок певною мірою негативно позначається на якості та дизайні виробів української кераміки, які, у підсумку, на порядок нижчі від аналогічної продукції підприємств Європи. Як зазначив В.Рева: «За значенням моди та нового дизайну світ кераміки можна порівняти хіба що зi світом одягу». Показовим у цьому плані є приклад сусідньої Росії: за підсумками нещодавно проведеної експозиції виробів керамічної промисловості в Москві, якість російської плитки можна з успіхом порівнювати з іспанською та італійською.
