Частина зустрічі проходила за закритими (для преси) дверима. Ми попросили одного з її учасників — кінокритика Сергія ТРИМБАЧА поділитися своїми враженнями: — Розмова була ділова. Основні нарікання, що нема індустріально виробництва анімаційних фільмів. Конструктивним був виступ Володимира Кметика. Він зараз займається бізнесом у сфері анімації і запропонував кілька проектів. Один з них — «Фарбований Лис» за казкою Івана Франка. Кметик вразив присутніх тим, що дуже докладно знає всі юридичні, організаційно-технологічні моменти, а саме головне, що знає як вирішувати справу. Сьогодні одна з причин буксування анімації в тому, що відсутня політична воля у вирішенні проблем. У нас не завершена юридична база існування кіно, а Кметик вважає, що проблема лежить не в юридичній площині. Закони є, а проблема — в актах регулятивного характеру, тобто підзаконних документах. Їх багато, а толку від них мало. На це посилався і директор «Укранімафільму» Віктор Слєпцов.
Головна проблема — треба ввести продюсерську систему в анімацію. Бо коли продюсер дістає гроші для студії, то він отримує свободу оперування фінансами. А державний механізм блокує свободу творчості не тільки власної, а й художньої та економічної.
Анімація — це не лише дитячі фільми, а величезний ринок (реклама, кліпи і так далі). Є великі перспективи для прикладання рук аніматорів. Потенціал — ринковий, виробничий, людський — сьогодні не використовується. 3—4 короткометражні фільми на рік, які проходять через державний кошторис, — це мало. Потрібно скоріше запустити продюсерський механізм, що анімація запрацювала на повні оберти, як, наприклад, зараз у Росії. Хоча потрібно, щоб лишалася і сфера авторського кіно, артхаус. Якщо порівняти анімацію з макаронною фабрикою, то щоб ви сказали, коли фабрика випускала б 10 пачок макарон? Її присутність на ринку зовсім невідчутна. Так само і з нашою анімацією. ЇЇ присутність теж невідчутна. Будемо сподіватися, що після цієї наради справа зрушиться вперед.
