Ще у серпні бойовики в Луганську обіцяли відкрити деякі школи для навчання, а до вишів пускати всіх охочих на безкоштовній основі. Враховуючи фактичну безлюдність міста та той факт, що викладачів залишилось обмаль, запуск навчального процесу в обласному центрі, який дехто тепер називає «столицею», виявляється сумнівним. Будівлі університетів було перед цим прилаштовано під бойові задачі бандитів. Зокрема на деяких із них були встановлені зенітні комплекси та міномети. Студентські гуртожитки ще з травня використовувались для проживання прибулих найманців. Говорити про якісь умови для навчання в такій ситуації не доводилось. Хоча залишалась надія на тимчасовість проблеми. Багатьом здавалось, що до серпня питання з конфліктом буде вирішено й українські вищі навчальні заклади в Луганську, а з ними і школи, відчинять двері для молоді та дітей. Із настанням серпня стало зрозумілим, що тема навчання в Луганську відкладається надовго.
«Кому потрібен диплом із печаткою «ЛНР»? — говорить одна зі студенток місцевого університету. Сама вона давно виїхала за межі Луганська, перевівшись до іншого вишу. — Ми так чекали на звільнення Луганська! Але, мабуть, доведеться навчатись і приживатись зовсім в інших містах».
Бандити оголосили, що навчальний процес в Луганську має розпочатись 1 жовтня. Під загрозою покарання бойовики формують нове керівництво вишів. Таким чином невідомі нікому люди, або ті, хто просто рахувався в університетах та не полишив місто з різних причин, наразі потрапляють до керівного складу навчальних закладів. Такий процес відбувається у всіх вишах міста.
Ректор Луганського національного університету імені Т.Г. Шевченка Віталій КУРИЛО так прокоментував ситуацію «Дню»: «Вчора в університет вдерлись озброєні люди, почали захоплювати приміщення, оголосили нового «ректора» і вимагають від викладачів розпочати навчальний процес. Про який навчальний процес може йтись у Луганську, якщо там фактично не залишилось викладачів і самих студентів? Бойовики почали арешти керівництва університету. Зокрема був заарештований проректор із навчальних питань, який повернувся за своїми речами. Інших примушують виходити на роботу. Весь основний склад університету виїхав у Старобільськ і там ми вже запустили навчальний процес, як на денній, так і на заочній основі по всіх напрямках навчання. В Луганську ж ми попросили залишитись лише обслуговуючий персонал для того, щоб стежити за матеріальною базою навчального закладу».
Зазначу, що Віталій Семенович до останнього проводив у Луганську проукраїнську політику, надавав приміщення для з’їздів української громадськості, всіляко підтримував ініціативи з пропаганди єдності країни. Луганський національний університет став осередком всього національного, українського. Саме тут працював і Канадський центр, в стінах альма-матер проводились національні культурні заходи.
«Кривава безглузда авантюра, — говорить один із викладачів луганського вишу на вокзалі, прямуючи до Харкова, — хто там залишиться? Що буде з інтелектуальною елітою? «Шарікови» зруйнували все і примушують вчитись. Кого і чому вони навчать? А як від цього постраждали прості люди, прості студенти, якім ці події стали каменем, що перешкоджає рухатись до майбутнього!»
Так чи інакше, але для «ЛНР» потрібно зробити видимість розпочатого навчального року. І неважливо, скільки людей сядуть за парти, і те, що замість вахтерки баби Мані на вході їх буде зустрічати озброєний бородань. Потрібна чергова картинка в цій нескінченній кривавій виставі, яка стала для всіх гіркою наукою.
