Переділ комунальної власності, який офіційно припинився в Україні після закінчення малої приватизації, як не дивно, продовжується і сьогодні. На зміну великим державно-комунальним підприємствам, що продаються з аукціонів, прийшла «тиха» приватизація орендованих об’єктів.
Про масштаби цього процесу свідчить той факт, що тільки в нинішньому році в м. Рівне було продано сорок два приміщення. Цифра для обласного центра більш ніж суттєва, бо за вісім років в обласному центрі було приватизовано трохи більш трьохсот об’єктів.
На думку начальника міського комітету з приватизації Петра КУЛЬЧИНСЬКОГО , продаж приміщень, які знаходяться в оренді у комерційних структур, — далеко не найкращий вихід. Місцеві власті мають право використати вилучені кошти тільки на погашення заробітної плати працівникам бюджетної сфери і виплату соціальних допомог. Таким чином, і без того невеликі прибутки від оренди просто проїдаються. Враховуючи хронічну нестачу коштів у місцевому бюджеті, владі доводиться йти на активний продаж орендованих приміщень. При цьому отримані таким чином досить значні кошти (в Рівному лише за дев’ять місяців 2000 року до бюджету поступило більше мільйона гривень), ідуть на виплату зарплат.
Подібна патова ситуація ставить органи місцевого самоврядування перед непростою дилемою: як забезпечити збереження хоча б мінімальної комунальної власності і забезпечити покриття витрат міста? При цьому всім зрозуміло, що за нинішніх правил гри, коли регіони тягнуть на собі непомірний віз витрат на утримання освіти, медицини і соціальних виплат, грошей на підтримку міської інфраструктури просто не залишається. А це в свою чергу призводить до розвалу всієї системи життєзабезпечення, яка вимагає для нормальної роботи вкладень у ремонт і реконструкцію досить значних коштів.
