Вечір під багатообіцяючою назвою «Сучасна російська хореографія» подарував киянам зустріч із солістами Маріїнського театру: Діаною Вишньовою, Ігорем Колбом, Дар'єю Павленко, Ісломом Баймурадовим, американкою Джессікою Мезей та іншими танцівниками.
Залу Жовтневого палацу заповнили в основному «гурмани» балету: хореографи, педагоги, артисти балету, учні хореографічного училища та академії танцю і, звичайно ж, шанувальники Терпсіхори. Глядачі не хотіли пропустити зустріч із «кращою балериною Європи» Діаною Вишньовою, яка не виступала в нашій столиці сім років, а також були заінтриговані познайомитися з останніми віяннями сучасної хореографії. Хоча програма і називалася «Сучасна російська хореографія», але презентувала роботи молдаванина, а нині — керівника «Київ-модерн- театру» Раду Поклітару (який був присутній у залі); колишнього киянина, який зараз очолює балетну трупу Большого театру Олексія Ратманського (на концерт прийшла мама хореографа), а також номери росіян Олексія Кононова (режисера-постановника шоу) і Євгена Панфілова (самобутнього балетмейстера з Пермі, який декілька років тому трагічно загинув). Тому цю програму правильніше було назвати просто «Вечором модерну». Ті глядачі, які налаштувалися побачити щось незвичайне — були трохи розчаровані. Публіці презентували лише шість номерів, велика частина яких добре відома шанувальникам сучасного балету. Це стосується «Лебедя» (постановка Р. Поклітару на музику Сен- Санса), у виконанні Ігоря Колба, па-де-де з «Попелюшки» Вишньової-Колба в хореографії О. Ратманського на музику Прокоф'єва, і «Кольори осені» (постановка Є. Панфілова на музику Парт)...
— Цей концерт, скоріше за все, міг стати фрагментом на фестивалі сучасної хореографії, — зазначила балетмейстер Алла Рубіна. — Багато які балетомани чекали на щось грандіозне, а побачили лише деякі штрихи і експерименти. Для вечора «Сучасної російської хореографії» номерів було замало і вони були необ'ємні. Не було відкриттів, а презентовані композиції — переважно повторення пройденого в хореографії. Номери витягував талант виконавців. Проте, можна подякувати організаторам шоу за можливість побачити роботи Олексія Ратманського («Попелюшка» і «Середній дует»). По-моєму, Олексій значно виріс. У його роботах є щось своє і його балети «прочитуються» глядачами. А це в нашій слов'янській традиції — «читати хореографію», щоб у ній була думка, а не набір па і пластичних кульбітів. Дивитися творчі пошуки Ратманського завжди цікаво не лише любителям балету, але й професіоналам. Що стосується «Лебедя», то цей номер вийшов у Ігоря Колба просто забавним, а не іронічно-сентиментальним, як його задумав Раду Поклітару. «Почуття місяця» (постановка Кононова на музику Гаузера), виконане Вишньовою-Колбом, також залишило відчуття якогось присмаку, і чимось нагадувало гершинівські «Поргі і Бесс», «Колискову місяця», фрагменти з робіт Баланчина. Номер витягувала Діана Вишньова, намагаючись розкрити образ, який виконується своєю внутрішньою могуттю, і часом нагадувала Едіт Піаф... У інших номерах, мені, як глядачеві, не вистачило потрясіння. Хотілося захвилюватися чи дати поживу розуму, пофілософствувати, побачити «родзинку». А нам передоповіли якісь уривки, якісь чернетки, можливо, майбутніх балетів. Можливо ці номери можна назвати сном, але й у сновидіннях обов'язково є якась логіка. Після концерту у мене з'явилося відчуття вторинності: чорний задник сцени, ліжко, конструкції — дежа вю. Хоча для нашого зголоднілого за модерном глядача цей концерт все ж таки став певним ковтком повітря. Вважаю, що нам потрібно більше дивитися робіт різних хореографічних шкіл, презентувати своє, і тоді все це разом дасть стимул балетові не буксувати, а йти вперед.
Інтерв'ю з примою Маріїнського театру Діаною Вишньовою читайте в найближчих числах «Дня».
