Події двох поствиборних тижнів можна було спрогнозувати ще в липні. І аж ніяк не тому, що, як вірять деякі експерти, технології протесту продумувалися та розписувалися ще задовго до кампанії. На думку директора Інституту соціальної та політичної психології АПНУ Миколи Слюсаревського, в суспільстві «визрівав» могутній протестний потенціал. Проведене літом дослідження інституту показало, що кожен п’ятий українець готовий особисто боротися з фальсифікацією на виборах. Уперше за роки незалежності причиною, здатною «виштовхнути на вулицю», стало насамперед порушення громадянських прав (раніше, як правило, це були невиплати зарплат і пенсій). Набагато більше українців порівняно з 1990-ми, не закрили б очей на корупцію та зловживання владою. Якби таке сталося знов- таки в 1990-ті роки — кровопролиття було б неминуче. А сьогодні врятували два чинники: невисокий рівень напруженості в суспільстві та сильна віра в «світле майбутнє». Останній, на думку М. Слюсаревського, якраз і знизив цю саму напруженість, особливо з наближенням виборів.
Словом, резюмували психологи, які зібралися позавчора обговорити «оранжеву революцію», уникнути протестів навряд чи вдалося б. Інша справа, що йти на вулицю більше були налаштовані прихильники Ющенка. Як показало дослідження Інституту соціальної та політичної психології, своє «так» можливому протесту висловили 53% «оранжевих» (а перед другим туром — й зовсім 75%). Водночас серед прихильників Януковича на це пішли б 30% опитаних.
Зате вже ніяк не були прогнозованими психологічні наслідки акцій протесту. На думку доктора психологічних наук Тетяни Пашукової, суспільство перебувало в передпанічному стані. Люди втомилися від інформації та безперервного контакту з телевізором, втратили впевненість у завтрашньому дні. В очікуванні глобальних змін вони «розпрощалися» зі своїми старими установками, але натомість не «обзавелися» новими. Плюс до всього, на її думку, від надлишку політінформації в українців звузилося сприйняття навколишньої дійсності. У результаті загострилися всі емоції й уява, що спричинило масове «генерування» чуток.
Що стосується майбутнього, то в цьому випадку, як кажуть, думки розділилися. З одного боку, вслід за будь-якою ейфорією (а саме так психологи характеризують стан, в якому перебувала більша частина українців із 21 листопада по 9 грудня) незмінно настає депресія. Плюс глибина надій, що покладаються на зміну влади, — і сумнівів не залишається: повернення «з небес на землю» обіцяє бути болісним. Буде, на думку доктора психологічних наук Тетяни Титаренко, і втома. З іншого боку, психологи вважають, що не варто будувати депресивні прогнози. Досить пригадати Майдан із його атмосферою довіри, захищеності — і будь-які побоювання видадуться марними.
До речі, про Майдан. Психологи не пригадають випадку, коли ще респонденти так охоче йшли на контакт. Доходило навіть до курйозів. Анкети, в яких протестуючим пропонували вибрати зі списку емоцій найвідповідніші їхнім нинішнім переживанням, просто виривали з рук. Результати дослідження показали: з 980 опитаних 50% переживали почуття єднання та гордості. Якщо 22 листопада в першій половині дня домінуючою емоцією був страх, то вже після вечірнього виступу політиків він зник. Згодом згасло й обурення. Зі слів доктора психологічних наук Любові Найденової, в перші дні це почуття відчували 20% опитаних, а вже на другому тижні протесту — не більше 10 — 11%. Було складно, на думку психологів, назвати Майдан стресогенним, а також виснажливим чинником. Кількість тих, хто признавався в своїй втомі, не перевищувала 5%.
Утім, стреси та страхи все ж мали місце. Фахівці були свідками істерик, стикалися з тими, кому, на їхнє власне переконання, довелося переусвідомити все своє життя. Позначилося на стані учасників акції протесту й хронічне недосипання. Багато мешканців наметового містечка признавалися, що не можуть спати вже n-у добу: «а що як щось трапиться!» Але найбільше, за спостереженнями психологів, Майдан боявся програти. «Ми цього не переживемо», — була найпоширеніша відповідь на такі запитання фахівців.
Цікаво, що Майдан позначився не лише на настроях і психологічному стані українців. Цілком імовірно, що завдяки йому в суспільстві відбудеться корекція цінностей, принаймні серед молоді. Якщо в 1998 році ті, кому від 18 до 22, на перше місце висували здоров’я, матеріальну забезпеченість, друзів, сім’ю, кохання та щастя в батьківській сім’ї, то опитування «наметовиків» показало несподівані результати. З вищезазначених цінностей залишилися тільки кохання та здоров’я (вони зайняли перше й останнє місця відповідно). Серед нових пріоритетів — мир у країні, добробут України, її єдність і чиста совість.
