Як передало вчора Бі-бі-сі, МВФ може більше не наполягати на збереженні Україною раніше оголошеного валютного коридору. Нагадаємо, МВФ після фінансової кризи 1997 року відмовився від ортодоксальної ідеї підтримувати курс національних валют будь-якою ціною. Проте в українському варіанті він може поступитися перед доводами чиновників, які готуються до виборів. Позавчора, на останній перед від'їздом прес-конференції, Тигипко, передають Українські новини, заявив: «Я думаю, що буквально з наступного тижня курс увійде в коридор і стабілізується на рівні 4,4–4,6 грн./$1». Він підкреслив, що абсолютно не сумнівається в утриманні курсу в рамках коридору як мінімум до виборів президента в жовтні.
Вочевидь, валютний коридор залишився останнім доводом нинішньої влади, оскільки інших економічних успіхів вона продемонструвати просто не може. Тому і акцент у передвиборній агітації Кучми ставиться не стільки на його досягнення, скільки на залякування електорату післявиборною дестабілізацією. «Я можу сказати, що не впевнений, що вдасться втримати коридор (після виборів) у тому випадку, коли прийде якийсь червоно настроєний президент, — каже Сергій Тигипко. — Якщо не буде зміни уряду та зміни Президента, ми бачимо всі умови для того, щоб це (зобов'язання щодо коридору до кінця року) було виконане».
Що ж, можливо, задля президентської кампанії Кучми до виборів курс у коридорних рамках і втримають. Хоча не треба забувати, що макроекономічна стабілізація протягом останнього часу забезпечувалася багато в чому невиплаченими зарплатами й пенсіями та зовнішніми позичками. Отже для наступного президента вже закладена міна уповільненої дії. З одного боку, доведеться все ж таки повертати 3 млрд. доларів зовнішніх боргів, а з іншого — внутрішній борг — населенню становить практично половину держбюджету.
КОМЕНТАР
Олександр НАРБУТ, президент концерну «Пульсар»:
У принципі, є об'єктивні можливості втримати гривню в коридорі, якщо Нацбанк буде своєчасно реагувати на ті чи інші коливання, роблячи своєчасні валютні інтервенції. Але проблема полягає в тому, що Нацбанк діє за інерцією й рішення приймаються, як ми бачили, особисто Віктором Ющенком. Інфляційні очікування нагромаджувалися, коли курс був більш-менш стабільним, але при цьому Нацбанк із кожним місяцем купував все менше й менше валюти, що було наче сигналом: курс гривні завищено, але гривню продовжував утримувати. У інших країнах, де існує такий девальваційний момент та інфляційні накопичення, курс зростає начебто плавно. Там немає таких ажіотажних сплесків, як це трапилося за два останні тижні. Тим часом експортери та імпортери повинні керувати своїми витратами і рахувати, скільки грошей отримають за продану на експорт продукцію, а скільки заплатять за імпортні комплектуючі. І якщо планування проводиться не в рамках валютного коридору, то все одно повинна існувати певна прозорість і передбачуваність. Однак страхування валютних ризиків можливо тільки там, де бачимо й розуміємо тенденції валютного ринку, якi визначаються втручанням Нацбанку.
Цього разу його практично не було. І я вважаю, це була демонстрація на знак протесту проти закону про Нацбанк, яка мала на меті показати, що може статися, коли Нацбанк не буде відповідально підходити до питання про гривню. Віктор Андрійович списав усе на дефіцит нафтопродуктів, але швидше він був тільки фоном для бездіяльності.
Важливою причиною кризи була і емісія. На аукціонах із продажу облігацій внутрішньої державної позики, де єдиним покупцем є Нацбанк, за два тижні він купив цих облігацій більше ніж на 150 млн. гривень, таким чином фінансуючи уряд. Ці гроші поверталися на валютний ринок. Це ми знаємо хоча б із великих виплат шахтарям.
