Харківська «частка» в озброєнні Пакистану
Протягом останніх років Пакистан є одним із найбільших партнерів України на світовому ринку озброєння. На даний момент харківський Завод імені Малишева розглядає питання про збільшення частки української техніки на озброєнні в пакистанській армії. За словами генерального директора підприємства Геннадія Гриценка, 2002 року завод уклав з Пакистаном контракт на суму 100 мільйонів доларів на поставку 285 тимоторно-трансмісійних відділень для танків. До 2005 року заплановано останні поставки харківської продукції. Зараз же проходить модифікація обладнання. Танки оснащуються зенітними установками закритого типу, системами протипожежного захисту, а також комплексом оптико-електронного заглушення «Варта». Він включає систему освітлювачів постановки інфрачервоних перешкод, систему попередження про лазерне опромінювання, а також систему постановки димового аерозольного захисту, повідомляє Марина ГОЛІНА, Харків.
Кримські татари відтворили народну іграшку
У рамках Року кримськотатарської родини в Україні в етнографічному музеї в Сімферополі відкрилася виставка кримськотатарської іграшки «Мераметлі еллер» — «Витвір добрих рук». Як повідомила журналістам науковий працівник музею Айше Меметова, мистецтво народної іграшки завжди було притаманне кримським татарам. За повідомленням Кримської агенції новин, до експозиції виставки ввійшли вироби з глини кримськотатарських митців Мамута Чурло, Шеміля Ільясова, Рустема Якубова та Рустема Абляєва, глиняні іграшки вихованців секції «Глиняні візерунки» та її керівника Фатіме Османової, а також вироби довгожительки Бахчисарая Земіне Нафеєвої. На виставці представлено роботи, які відтворюють національний одяг кримських татар. Родзинкою виставки працівники музею називають композиції «Закохана» та «Закохані» Зареми Молла. Крім того, експонати для виставки — ляльки до вистави за кримськотатарською легендою «Арзи-киз» — надав Кримський театр ляльок. За словами Айше Меметової, історична та оригінальна національна іграшка кримських татар, на жаль, не збереглася, тому роботи сучасних майстрів — це не так спроби відтворити її, як новий для них спосіб передати національний колорит. Наступним проектом музею стане виставка «Кримськотатарське весілля», яке працівники музею планують провести у вересні, повідомляє Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь.
Район має свій гімн
Учора Красиліський район Хмельницької області одержав свій гімн. «Приїхав відомий український композитор Леонід Нечипорук, який пам’ятає, що народився й виріс у віддаленому від райцентру малому селі Ключівка, привіз пісню на слова Вадима Крищенка про свій рідний край. Ця пісня так припала всім до душі, що депутати вирішили: хай стане гімном району», — повідомив про передісторію творення гімну голова райдержадміністрації Леонід Горенко. І наспівав рядки з гімну: «Красилів мій, як поклик долі, Відчув у радості й журбу...» Віднині щоранку по місцевому радіо після «Ще не вмерла України...» будуть виконувати для слухачів районний гімн. Рекомендовано вивчити цю пісню в усіх учнівських і трудових колективах і починати публічні заходи з її виконання після того, як прозвучить Державний гімн України. Ініціатори вважають, що це буде вагомим вкладом у патріотичне виховання всього населення району. І вирішили «продовжити пошуки в цьому напрямку, оголосивши конкурс на кращі герб і прапор району». Про те, аби встановити кордони, що охороняються, не йдеться, хоча межові знаки тут є. До речі, Красилівський район іде попереду в соціально-економічному розвитку. Тут найвища в краї середньостатистична зарплатня й найнижчий рівень безробіття, повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День».
Дитинство — це свобода
Усі ми родом iз дитинства. Ці слова всесвітньо відомого письменника Антуана де Сент-Екзюпері найкраще підходять для визначення суті мистецької благодійної акції «Дитинство. Свобода», яку організували Інститут журналістики та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та асоціація «Спільний простір». Акція поєднала приємне з корисним, тобто, окрім виставки студентських робіт, було проведено збір грошових пожертвувань (усім бажаючим пропонували купити — за будь-яку ціну — печиво, що його спекли студентки Інституту журналістики), які отримають багатодітні сім’ї. Хоча погода не сприяла акції, адже через геть не весняний снігопад на відкриття вчасно не приїхали плівки з анімаційним фільмом «Зачекай, будь ласка!», який отримав «Дон Кіхота» на ХХХIII кінофестивалі «Молодість», настрій від цього ні на мить не погіршав. Директор Інституту журналістики Володимир Різун, один з організаторів виставки, на наше запитання, а що для нього самого означає дитинство, відповів: «Дитинство — це розкутість, свобода, можливість виразити своє «Я», не замислюючись ні над чиєю думкою. У дитинстві немає слів «потрібно», «повинен», «мусиш», яких забагато в дорослому житті». Саме тому завдяки таким акціям ми маємо можливість повернутись в дитинство, водночас подарувавши радість дітям з багатодітних родин. Юлія ЦЬОМА.
