«Армійські оглядини»
Якісний оборонний огляд у Збройних силах України в рамках військової реформи потребує консолідації зусиль усіх гілок влади. Про це заявив учора міністр оборони Володимир Шкідченко на розширеній колегії міністерства, в якій також взяли участь секретар РНБО України Євген Марчук, помічник Президента України з питань національної безпеки, глава Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції Володимир Горбулін і глава профільного парламентського комітету Георгій Крючков. Агенція Інтерфакс-Україна повідомляє, що перший підготовчий етап оборонного огляду повинен завершитися у квітні. Після нього відбудуться ще два — виконавчий і завершальний. Окрім того, учасники колегії проаналізували стан розгляду у Верховній Раді законопроектів, які стосуються ЗСУ; виконання в Збройних силах законів і нормативно-правових актів, доручень Президента, уряду; ефективності заходів щодо удосконалення виконавчої та фінансової дисципліни в армії. За підсумками колегії прийнято відповідні ухвали.
«Ги-и-ги-и» по-хорватськи
«Українські літературні хулігани» — під таким титулом у Хорватії побачила світ антологія сучасної української прози. Її поява стала можливою завдяки старанням секретаря посольства України у Загребі Юрія Лисенка та копіткій праці трьох перекладачів — Людмили Васильєвої, Алекси Павлешина і Даміра Пешорди. Словосполучення «копітка праця» в попередньому реченні вжито без жодної іронії. Важко навіть уявити, яких зусиль коштує, наприклад, пошук у хорватській мові відповідників до славнозвісного суржику Богдана Жолдака — а його творів до антології включено аж цілих три. Дві короткі п’єси О. Ірванця — «Recording» та «Маленька п’єса про зраду» — також кишать неологізмами, витвореними самим автором у рідній мові й безперечно важкими при передачі їх мовою іншою. Крім того, географічний діапазон авторів також доволі широкий: від галичан Ю. Винничука і В. Габара й до «східняків» О. Ярового та А. Кокотюхи. Жанрово збірка теж вийшла достатньо різноманітною: присутні в ній і «макабрична оповідка» вже згаданого вище Ю. Винниченка «Ги-и-ги-и», і оповідання з «армійського» циклу Ю. Андруховича «Зліва, де серце», і «герметична» проза Галини Пагутяк, Юрка Гудзя, і навіть гостра соціальна сатира Євгенії Кононенко. Найкоротший у книзі текст Івана Цепердюка займає всього лише один абзац, а Микола Рябчук, Василь Врублевський, Сергій Таран, Леся Демська, Андрій Підпалий представлені досить об’ємними фрагментами їхньої прози. Завершує книгу післяслово одного з перекладачів — Даміра Пешорди — «Кобзар у метро», своєрідний роздум-спостереження за тенденціями в українській малій прозі останніх двох десятиліть. Видано книгу за сприяння міністерства культури Хорватської республіки, повідомляє Оксана ЦЮПА .
Україна дарує Росії імператора
У четвер на зустрічі губернатора північної столиці Росії Володимира Яковлєва з державним секретарем уряду України Володимиром Яцубою, були розглянуті питання участі України в урочистих заходах, присвячених 300-річчю Санкт-Петербурга. Зокрема, за повідомленням «Интерфакс Северо-Запад» , були вирішені організаційні питання, пов’язані з доставкою й розміщенням у цьому місті копії статуї російського імператора Олександра II. Як повідомив агентству генеральний консул України в Петербурзі Віктор Семенов, урочисте передання пам’ятника місту відбудеться під час візиту офіційної делегації України на чолі з Президентом Леонідом Кучмою в травні цього року. Передбачається, що монумент буде встановлено на Конюшенній площі, поблизу якої 1 березня 1881 року вибухом саморобної бомби терориста Ігнатія Гриневського було смертельно поранено 63-річного імператора. На цей час Санкт-Петербург не має жодного пам’ятника імператору-реформатору. Бронзова скульптура розміром 255х81х81 була подарована Києву бароном Гінзбургом, який 1910 року профінансував роботи з її відливання й встановлення як самостійного пам’ятника. 1911 року він був встановлений між будівлями Купецьких зборів (нині філармонія) і Міської публічної бібліотеки (нині Національна парламентська бібліотека України). 1 вересня 1911 року (за старим стилем), під час урочистостей у Києві з нагоди відкриття пам’ятника Олександру II, де були присутні імператор і вищі посадові особи, прем’єр-міністр Росії Петро Столипін був смертельно поранений у театрі агентом охоронного відділення Дмитром Богровим. Після революції пам’ятник був демонтований і стояв у дворі Київського музею російського мистецтва, до основного фонду якого він належить. Автор твору — скульптор Михайло Антокольський.
Олімпіади добились, а грошей нема
Вперше в своїй новітній історії Україна прийматиме міжнародні змагання олімпійського рівня — IV Міжнародні зимові спортивні ігри школярів. Право на їх проведення в лютому 2004 року з допомогою багатьох зацікавлених українських організацій та фахівців зимових видів спорту вибороло місто Мукачево, що на Закарпатті. Від того, на якому організаційному та фаховому рівні пройдуть ці змагання, залежатиме імідж нашої держави у міжнародному співтоваристві та можливість проведення у майбутньому інших великих олімпійських баталій в Україні. Але коштів на облаштування змагань поки що дуже мало. Тому президент федерації лижних видів спорту Закарпаття, генеральний директор СП «Фішер-Мукачево» Василь Рябич звернувся 27 березня 2003 року до всіх небайдужих до розвитку дитячого спорту в Мукачеві, районі і в цілому у Закарпатті з проханням зробити посильний внесок для підтримки цього благородного спортивного почину і «спільними зусиллями виконати нашу історичну місію», повідомляє Василь ЗУБАЧ, Ужгород .
Юним крєзнавцям — «Чорну Раду» Пантелеймона Куліша
Учора старовинні більш як метрові стіни колишнього домініканського монастиря, де тепер розташовано виставковий зал Вінницького обласного краєзнавчого музею, були свідками веселого дитячого дійства. «Її Величність Лялька» — назва експозиції, презентація якої відбулася з виступами місцевих лялькарів, розповідями про їхню роботу і, нарешті, з ляльковими виставами. У дітлахів, які заповнили приміщення, це надовго залишиться в пам’яті. Ну а сьогодні їх величності ляльки, розвішані по стінах та розставлені в експозиції, спостерігали підбиття підсумків обласного конкурсу юних краєзнавців. Ось деякі з питань, на які відповіли конкурсанти: головна водна артерія подільського краю (історичні назви, притоки, значення); характерні елементи народного костюму (різниця між жіночим та дівочим вбранням); найповніший опис життя та творчості пов’язаних з Вінниччиною діячів науки та культури XIX — початку XX сторіччя… Як бачите, завдання далеко не прості. За словами одного з членів журі олімпіади, заступника директора обласної станції юних туристів Григорія Волощука, ці змагання стали свого роду магнітом, який притягує до себе з усієї області юнаків та дівчат, налаштованих шукати своє покликання в історії рідного краю. Переможцям було вручено дипломи, грошові премії (хоч і невеличкі) і книгу Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». А всім без винятку учасникам — сувенірне видання «Види Вінниці», повідомляє Олександр ФІЛІН .
