Кількість сиріт зростає
На початок нинішнього року в Житомирській області в полі зору органів соціальної опіки знаходилось 3517 дітей-сиріт, тодi як п’ять років тому їх було значно менше — 2460. Ще драматичнішою виглядає ситуація із зростанням кількості дітей, у яких померли або загинули обоє батьків – якщо в 1997 році на Житомирщині їх було 473, то під кінець минулого року 1098. І хоча більшiсть сиріт, точніше 1776 дітей, знайшли домашній притулок у сім’ях опікунів (дідусів, бабусь, родичів тощо), іншi були направлені в дитячі будинки чи школи-інтернати. Розповідаючи про це на зустрічі із журналістами, що пройшла минулого четверга, начальник управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації Раїса Гула зазначила, що працівники відповідних державних структур, серед них i підвідомчих їй, намагаються всіляко підтримати обділених долею дітей. Зокрема, затверджена і діє обласна програма «Прийди і допоможи», виконання якої знаходиться на контролі губернатора Миколи Рудченка, і той наполягає, щоб посадовці органів державної влади і місцевого самоврядування особисто опікувалися кожною осиротілою сім’єю. (Щоправда, масового походу чиновників на допомогу сиротам в області поки не спостерігається. – Авт. ). Також щороку збільшується кількість дітей-сиріт, яким після закінчення середньої школи надають можливість за державний кошт вчитися у вищих навчальних закладах – якщо у 1997 році таку підтримку отримували 38 осиротілих юнаків та дівчат, то у минулому – 98. Коментуючи на прохання «Дня» причини зростання сирітства в області, Р. Гула вказала на зловісну роль «чорнобильського» фактора – найбільше дітей, у яких один або обоє батькiв померли внаслідок хвороб, проживає в уражених радіацією північних районах. Багато дітей стають сиротами через загибель батьків в автокатастрофах. Майже половина з них, як вже згадувалось, стають «державними» дітьми, повiдомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День».
Затримано 33 тисячi пляшок «горілки»
Учора податківці Хмельницького відправили зразки горілки для експертного дослідження на хімічні характеристики. «Вантажівку, що везла 33 тисячі пляшок сумнівного продукту, зупинили за містом», – повідомив для «Дня» начальник відділу управління податкової міліції Хмельницької ОДПА Віктор Чиж. Гуртову партію «заарештовано» на тій підставі, що пляшки були з фальшивими акцизними марками. Потім виявилося, що фірма з Луцька, якій було адресовано цю буцімто горілку, вже другий рік звітує про «відсутність діяльності». Податківці впевнено передбачають висновок експертів про те, що ця горілка «небезпечна для життя і здоров’я громадян». Отож луцькі прихильники Бахуса можуть подякувати інспекторам ДАІ з Хмельницького, які зупинили на дорозі машину і викликали на місце податківців. Активні пошуки виробника цієї гуртової партії для горілки для лучан поки що не дали бажаного результату. Хоча податківці й періодично закривають підпільні цехи, пійла, що «загрожує життю і здоров’ю громадян», на ринку не бракує. За офіційною статистикою, від алкогольного отруєння торік померло 257 громадян Хмельницької області. Перші у 2003 році повідомлення експертів-патологоанатомів, діагнози яких є найбільш точними, показують, що підпільники на «досягнутому» не зупиняються. «У 2002 році податківцями вилучено з незаконного обігу на два мільйони гривень різних товарів», – узагальнює Віктор Чиж. Iнформацiю пiдготував Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День».
Блохін і його чернетки
Учора в книгарні «Буква» відбулася прес-конференція, присвячена виходу у світ нової книги знаменитого футболіста, а нині парламентарія «Олег Блохин: жизнь без черновиков», що вийшла у видавництві «Школа». У роботі над нею, крім самого головного героя, взяли участь журналісти Юрій Крикун, Володимир Шевченко та Олена Крутогрудова. Для Олега Блохіна написання мемуарів (це вже його п’ята книга) — справа звична. І річ навіть не в тім, що душа потребує висловитись. Все набагато складніше. Найуспішніший український футболіст усіх часів використовує будь-яку можливість продовжити спогади про себе в пам’яті уболівальників відразу з кількох причин. Від образи, що він стійко залишається незатребуваним в українському спорті, від ностальгії за тими «золотими» радянськими часами, про які пише і за які ратує у Верховній Раді. Можливо, через приналежність до тієї породи людей, яка не вміє програвати ані на полі, ані в житті навіть тоді, коли він не цілком вписується в це саме життя, що стрімко «оновлюється». Його погано знає нове покоління уболівальників. У своїй новій книзі, в одному з перших розділів, наводиться історія (на правах анекдоту), коли на вулиці мама, побачивши Блохіна, вигукнула: «Це найвидатніший український футболіст всіх часів і народів!» На що синок, з недовірою подивившись на футболіста, спитав: «Шевченко, чи що?», і відразу отримав запотиличника від суворої матусі. Блохін, який досягнув майже всього в радянському футболі, нині в черговий раз намагається донести новому поколінню українців (у передмові так і сказано, що книга присвячується тим, хто народився в кінці ХХ століття) правду про себе і славну історію рідного клубу «Динамо». Чи потрібно це тим, хто грає у футбол на комп’ютері та дивиться матчі італійського чемпіонату з Шевченком і Вієрі по телевізору, надаючи їм перевагу над внутрішніми українськими «розбірками», ще питання. Але те, що автори зробили все можливе для цього — факт незаперечний. Великий формат, яскраві ілюстрації, цікавий публіцистичний стиль, висловлювання про Блохіна відомих людей — все це приверне увагу до книги, що вийшла 10-тисячним накладом і коштує 36 грн. Можливо, вона зацікавить вузьке коло фахівців і тих, найвірнiших, що спостерігали під дощем жовтневий матч. І не тому, що не люблять і не цінують, а, напевно, тому, що «чистовик» пишеться тут і зараз. Iнформацiю пiдготував Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, «День».
