Перманентний тріумф
Дійсний чемпіон світу за версією WBO Володимир Кличко (на фото праворуч) у суботу в поєдинку з американцем Реєм Мерсером відстояв свій титул. Ця перемога стала 39-ою (із 40 боїв) у послужному списку нашого співвітчизника. Вже у першому раунді боксерського поєдинку в Атлантік-Сіті 41-річного американця було відправлено у нокдаун, у п’ятому — Мерсеру було розбито брову, а у шостому раунді — після чергової вдалої серії ударів Кличка — рефері зупинив бій. Український боксер переміг технічним нокаутом. Тепер Володимир Кличко сподівається на бій із Ленноксом Льюїсом — володарем чемпіонських поясів за версіями WBC та IBF. На думку Володимира, яку він висловив у інтерв’ю, опублікованому на офіційному сайті братів Кличків (www.klitschko.com), цей поєдинок може відбутися весною майбутнього року. Підготував Михайло МАЗУРІН, «День».
Закон-ювіляр потребує оновлення
Наприкінці минулого тижня нещодавно сформований комітет Верховної Ради з питань прав людини спільно з Державним комітетом у справах національностей та міграції провів засідання «круглого столу», присвяченого 10-річчю прийняття Верховною Радою Закону «Про національні меншини в Україні». За словами голови Держкомітету у справах національностей Григорія Середи, за період дії цього закону 35-ма етнічними групами було створено 778 громадських організацій, 29 з яких мають всеукраїнський статус (тоді як, для порівняння, на час прийняття Закону діяло лише 186 національно-культурних товариств, серед яких 4 — всеукраїнських). Однак, як зазначив Г.Середа, сьогодні виникла необхідність у нових законодавчих актах та змінах до вже існуючих. На важливості прийняття нової редакції Закону з питань національних меншин наголосив і голова парламентського комітету з прав людини Геннадій Удовенко. За його словами, це зумовлено, передусім, потребою вирішення проблеми фінансування національнокультурних товариств та громад (що здійснюється за залишковим принципом). Водночас, як зазначив Г.Удовенко, потребує вирішення і мовне питання. Етнічні групи вимагають викладання у вищих навчальних закладах мовами національних меншин, тоді як там, на думку голови профільного комітету ВР, повинна домінувати державна мова. На думку виконавчого віце-президента Конгресу національних громад України Йосипа Зісьсельса, закон 10-річної давності не відповідає реаліям сьогодення. У ньому законодавчо не втілені проблеми, пов’язані з національною освітою, соціальним захистом, культурною роботою з молоддю, реституцією, а також фінансуванням національних громад, наголосив він, повiдомляє Ірина КУХАР , «День».
Віктор Медведчук уповноважений забезпечити прозорість влади
Президент України Леонід Кучма призначив главу своєї Адміністрації Віктора Медведчука керівником робочої групи з підготовки пропозицій iз забезпечення гласності та відвертості діяльності органів державної влади, звільнивши від виконання цих обов’язків Володимира Литвина.
Як повідомила в четвер агентству Інтерфакс-Україна прес-секретар президента Олена Громницька, відповідні зміни Президент України вніс до указу від 17 травня 2001 року «Про підготовку пропозицій відносно забезпечення гласності і відвертості діяльності органів державної влади».
Газета часів великих очікувань
Сьогодні виповнюється 10 років від дня виходу першого номера щоденної загальноукраїнської газети «Киевские Ведомости». Мабуть, цю дату відзначать сьогодні у багатьох редакціях усі ті, хто мав безпосереднє відношення до створення цього видання, хто придумав стиль газети, яка довгий час задає тон серед вітчизняних ЗМІ. Це, звичайно, її засновник Сергій Кічигін, що видає нині «2000» і, звичайно ж, перший головний редактор «Ведомостей» Олександр Швець (сьогодні — головний редактор «Фактів»), Ірина Дубська і Юрій Хлистун з тих самих «Фактів», Наталія Ульянкіна (головний редактор «Женского журнала») і Лариса Троян (прес-секретар голови Верховної Ради)... Загалом, небагато знайдеться у столиці популярних газет (і «День» — не виняток), де б на керівних посадах не опинилися журналісти, які пройшли (або, точніше, — створювали) школу «Ведомостей» того, першого «скликання». Але унікальність газети не тільки в цьому...
Поява «Киевских Ведомостей» стала можливою з настанням змін у суспільстві — з одного боку. А з другого — новостворена газета сама активно підбурювала, провокувала, якщо хочете, ці зміни. Саме тому «Ведомости» символізували собою час великих очікувань. І не боялися здійснювати ризиковані кроки. Не так просто було зважитися у розпал вельми нервового націонал-патріотичного революційного підйому видавати ліберальну газету, та ще й російською мовою. Але навіть найсуворіші критики не могли незабаром не визнати, що «Ведомости» якраз і були по-справжньому патріотичним виданням.
Навряд чи доречно сьогодні аналізувати, як і чому змінилася газета протягом минулих десяти років. Це все одно, що спробувати сходу розібратися, як і чому змінилися її читачі і все суспільство загалом. Ясно одне — сьогодні залишатися символом набагато важче, ніж тоді, у часи чітких (як нам здавалося?) критеріїв і великих надій. Так, виходить якось не святково... А тому бажаємо колегам терпіння, наполегливості, задоволення від процесу створення газети, більше хороших новин і вірних читачів.
