Пістрявий талант
До Києва з прем’єрою свого нового фільму приїхала Людмила Гурченко. Візит знаменитої акторки, котра відсвяткувала цього листопада 75-річчя, включив у себе майстер-клас для молодих українських акторів у галереї «Худграф», ювілейний вечір і прем’єру картини «Барвисті сутінки». Сюжет фільму грунтується на реальній долі сліпого піаніста Олега Аккуратова, у розвитку таланту котрого наша видатна землячка брала велику участь. Фільм являє собою суміш мюзиклу і мелодрами й розказує про шлях сліпого обдарованого музиканта до визнання. У головних ролях, окрім самої Гурченко, — Олександр Ширвіндт, Михайло Єфремов, Володимир Іллін.
Власне, головною подією вечора була сама Людмила Марківна. Вона не стільки відповідала на питання журналістів, скільки грала саму себе. Жартувала, співала, читала напам’ять Тараса Шевченка. Так само і «Барвисті сутінки» є бенефісом Гурченко: всю музику написала вона сама, тексти складені і надіслані численними шанувальниками. А коли режисер, за словами артистки, «зник за тиждень до початку зйомок», їй довелося прийняти на себе ще й роль постановника: «я була тіньовим кабінетом, котрий вийшов з тіні».
Талант давності не має. Неважливо, скільки їй років, чи наскільки вдалий її новий фільм — Гурченко завжди лишатиметься тою вічно молодою, трошки бешкетною панянкою з естрадного ревю, що надихала до життя покоління глядачів серед зовсім не веселої реальності.
Людмила Гурченко — пряма мова:
«Я народилася у Харкові, всі предмети у школі були українською мовою. Потім усе життя страждала від харківського акценту».
«У Києві з’являється збудження до життя... Краси невимовної місто, його треба прямо у кишені носити».
«Людина без гумору — це інвалід».
«Я помру на сцені ... або на підході до неї.»
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День».
Пам’яті Миколи Пирогова
200 років 25 листопада виповнилося з дня народження цього геніального хірурга зі світовим ім’ям, основоположника військово-польової хірургії, винахідника наркозу та гіпсової пов’язки, педагога й громадського діяча. Починаючи з 1861 року, коли подав у відставку з посади попечителя Київського навчального округу, Микола Іванович Пирогов 20 останніх літ свого життя мешкав у садибі «Вишні», що під Вінницею (нині мікрорайон Пирогово обласного центру). Створив тут першу на Поділлі сільську лікарню та збудував аптеку, ціни на ліки в якій були значно меншими аніж у аналогічних міських, а за рецептом з позначкою «для бідних» відпускалися взагалі безкоштовно. Із нагоди ювілейної дати відбулося покладання квітів до усипальниці М. І. Пирогова в церкві Святого Миколая Чудотворця Національного музею-садиби М. І. Пирогова, де пройшов урочистий молебень. Цього ж дня на базі Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова відбулася обласна науково-практична конференція лікарів, у якій взяли участь очільник означеного закладу Олександр Жупанов та головний хірург краю, завідувач кафедри хірургії Вінницького Національного медичного університету ім. М. І. Пирогова Олексій Камінський, повідомляє Федір БЕЖНАР, Вінниця.
Козятинський вокзал набуде початкового вигляду
Нарешті розпочато капітальний ремонт пам’ятки архітектури XIX століття Козятинського залізничного вокзалу. Одну з найкращих споруд рейкової мережі Російської імперії було зведено у 1888-1890 роках за проектом видатного архітектора В. І. Куликовського інженером О. В. Кобєлєвим, і коштувала вона державній скарбниці 292144 карбованці золотом. На той час тут були розкішні овальні зали з витонченим орнаментом, гарні меблі. Нині повним ходом іде перший в історії Козятинського вокзалу капітальний ремонт. Під час першого його етапу, що триватиме до кінця 2010 року, буде реконструйовано частину транзитної зали, на місці старих — другої київської, другої та третьої шепетівських, з’являться нові, сучасні, вимощені плиткою платформи. Загалом же роботи триватимуть впродовж 12 місяців, після чого оновлений вокзал набуде свого початкового вигляду, стане таким як і 120 років тому, повідомляє Федір Бежнар, Вінницька обл.
