Українці посіли шість призових місць на турнірі з греко-римської боротьби в Естонії
28—29 жовтня в Таллінні (Естонія) відбувся традиційний міжнародний турнір з греко-римської боротьби — «Меморіал Крістіана Палусалу». Українці зайняли шість призових місць — одне перше, два других і три третіх, повідомляє www.sportonline.ua. Алан Джакаєв переміг у ваговій категорії до 66 кг, вигравши у фіналі в німця Марка Вентцке. Поступилися у фіналі, зайнявши другі місця, Олег Славко (до 55 кг) естонцеві Анару Зейналову, і Сергій Проскура (до 84 кг) — білорусові Віктору Сосуновському. Призові трійки завершили Дмитро Цимбалюк (до 60 кг), Антон Бабко-Малий (до 96 кг) та Олександр Чернецький (до 120 кг). Євгеній М’ягкий (до 55 кг), Олексій Чекаленко (до 74 кг) і Даніель Шенгелія (до 84 кг) зупинилися за крок до п’єдесталу, програвши свої поєдинки за третє місце. Перемогли на турнірі також фін Вілі Кякі (до 60 кг), білорус Євгеній Башко (до 74 кг), росіянин Максим Сафарян (до 96 кг) та Юрій Патрикеєв, який представляв Вірменію (до 120 кг).
Спільна молитва на знак українсько-польського примирення
Сьогодні, 1 листопада, о 15.00, на меморіалі Української галицької армії та комплексі Польських військових поховань (цвинтар «Орлят»), що на Личаківському цвинтарі у Львові, відбудеться спільне поминання полеглих вірними греко- і римо-католицької церков. Нагадаємо, що в одній частині Личаківського кладовища поховано польських юнаків («Орлята»), які боролися за Львів 1918 року, а поруч — молоді бійці Української галицької армії, що боролися за Львів у цьому ж році. Спорудження пантеонів для них 2001—2002 рр. збурило багатьох поляків й українців, бо роз’ятрило рани минулого. 2002 року Інститут релігії та суспільства Українського Католицького Університету разом із культурологічним часописом «Ї» зініціював спільну молитву на цих військових похованнях — як акцію українсько-польського примирення. «У такий спосіб ми хотіли розрядити політичну атмосферу, яку створили політики своїми не завжди вдалими кроками, — зазначав напередодні першої спільної молитви тодішній керівник Інституту релігії та суспільства Мирослав Маринович. — Молитва потрібна всім тим душам, які тут лежать чи на польському, чи на українському боці». «Колись ці воїни воювали один проти одного, а тепер поховані тут разом, — говорив 2002-го патріарх Києво-Галицький Української греко-католицької церкви Любомир Гузар. — А ми через стільки років також приходимо сюди разом і молимося. І ми, сини й онуки цих полеглих, молимося за упокій їх душ, бо тепер зрозуміли, що, коли хочемо йти вперед до кращого майбутнього, то мусимо йти разом». Відтоді щороку 1 листопада українці й поляки разом зі своїми ієрархами моляться в пам’ять загиблих і в ім’я примирення двох сусідніх народів. Цьогорічна акція — десята за рахунком, вона відбувається за підтримки Українського Католицького Університету, незалежного культурологічного журналу «Ї» та громадського об’єднання «Зарваницька ініціатива», повідомляє Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів.
Акціонери «Житомирських ласощів» обстоюють свої права
На сьогодні в Києві заплановано пікетування Адміністрації Президента України (запасний варіант — Верховної Ради) групою дрібних акціонерів та представниками більших власників акціонерного товариства «Житомирські ласощі» (в результаті організаційних перетворень підприємство, створене на його базі, зараз має іншу назву). У розмові з «Днем» заступник голови Житомирського обласного відділення Комітету по боротьбі з корупцією (всеукраїнська громадська організація) Микола Іщенко зазначив, що причиною протестних виступів стало те, що в результаті дій певних керівників акції значної кількості працівників фабрики знецінилися, люди фактично позбавлені права власності на неї. Багато з них змушені звільнитися з підприємства. Загалом мова йде про близько 300 осіб, яким вони намагаються допомогти. Схожа ситуація з акціями швейцарської кампанії «Дельта Кепітал», яка мала близько 92% акцій ЗАТ «Житомирські ласощі». Суди позовні вимоги цих акціонерів ігнорують — М. Іщенко гадає, що на суддів чиниться певний вплив, але, на його думку, не треба припиняти боротьбу. Одна людина, наприклад, вже виграла справу щодо відновлення на роботі й виплати компенсації за вимушені прогули. Але, за його словами, від працівників, які були звільнені, надходить інформація про демонтаж обладнання принаймні в одному з цехів підприємства. Офіційна версія — воно буде працювати на майданчику у Вінниці. У такому разі практика показує — це сигнал про майбутнє знищення підприємства. Бо при захопленні якогось бізнесу як правило хочуть заволодіти земельними ділянками, приміщеннями, здати обладнання на брухт, знищити конкурента. І в останню чергу — розвивати його. Але ж у такому разі мова йде про, образно кажучи, «курку, яка несе золоті яйця», тобто підприємство, яке має (або мало?) прибуток, є одним із найбільших платників податків у регіоні, дає (або давало?) роботу близько 1000 житомирян. Минулого тижня дрібні акціонери вже пікетували Кабмін і Житомирську облдержадміністрацію, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир.
