До сьогодніі важко знайти на теренах колишнього Радянського Союзу людину, яка б не знала, що сталося зі світом 12 квітня 1961 року. Ну а знайти населений пункт, де б не було вулиці, названої на честь першого космонавта планети Юрія Гагаріна, просто неможливо. Рівно сорок п’ять років тому він здійснив виток навколо Землі на кораблі «Восток», і відтоді в цей день, 12 квітня, який називають то Днем космонавтики, то, як сьогодні в нашій країні, Днем працівника ракетно-космічної галузі, заведено говорити про все, що знаходиться за межами нашої планети. Україні в спадщину від СРСР дісталася приблизно третина космічного промислового потенціалу, який створювався протягом 50 років за участю наших підприємств у всіх основних радянських космічних проектах. Проте тривалий час після «розподілу майна» українська ракетно-космічна галузь не просто не розвивалася, а взагалі перебувала в стані нокауту. Чим можуть пишатися сьогодні українські ракетники, чи полетять наші співвітчизники в космос, а також про інше розповіли журналістам напередодні річниці керівники Національного космічного агентства України.
Відразу розчаруємо — українці в космос не полетять, принаймні в найближчому майбутньому. Чому? Річ у тім, що підготовка космонавта до польоту протягом півроку плюс сам політ протягом тижня на міжнародній космічній станції коштує від 18 до 20 мільйонів доларів.
На 2006 рік на галузь виділено 320 мільйонів гривень, з них лише 60 — безпосередньо на космос, решта — на підтримку функціонування центрів, утилізацію твердого ракетного палива і т.д.) «Звісно, хотілося б, щоб на космічні програми виділялося більше коштів, — говорить генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв. — Є дуже багато хороших програм, які заслуговують фінансування. Звісно, у нашої молодої держави не вистачає грошей на те, щоб осягнути неосяжне» А тому на сьогоднішній день єдино можливий шлях — співпрацювати з іншими країнами. У світі ще більше цікавих програм, ніж в Україні, наприклад, дослідження Марса та Венери або висадка на Місяць. До речі, один з основних моментів програми на найближчі роки — створення космопорту з Бразилією. Найбільші ж обсяги співпраці в цій галузі на сьогоднішній день — з Російською Федерацією
Проте в НКАУ не скаржаться на брак коштів і нереалізованість програм. Більше розказують про досягнення. Накриклад, 2005 року проведено 5 успішних пусків ракетоносіїв вітчизняного виробництва «Циклон-2», «Циклон 3», «Зеніт-2», «Зеніт-3SL»і «Дніпро» на трьох зарубіжних космодромах — Байконурі, Плесецьку і Сі Лонч. За цим показником ми відстаємо лише від Росії, Китаю та США, які виділяють на космічні програми набагато більше коштів. «Зараз треба показати, що ми вижили й активно працюватимемо, братимемо участь у міжнародних проектах, — розповідає Ю. Алексєєв. — Наші вчені мають авторитет у світовій спільноті і, я сподіваюся, візьмуть участь у розробці та здійсненні багатьох проектів». А там, може, й у нашої держави гроші з’являться...
До речі, космонавтика — це не лише дослідження нашої галактики, а й величезна користь світовому господарству. 2005 року підприємства галузі реалізували продукції на 1,4 мільярда гривень, і лише 62% цієї продукції пов’язані з космосом, а решта — трактори, тролейбуси, комбайни, лічильники на воду й газ та інші прозаїчні побутові речі. Світова космонавтика, за оцінками фахівців, дозволила приблизно на 20% підняти врожайність полів, на 30% — збільшити точність прогнозів погоди.
Але найбільш захоплюючі перспективи — у приватної, не зайнятої глобальними дослідницькими або захисними інтересами космонавтики. Уже є й плани будівництва готелю для туристів у космосі, і ще більш неймовірний проект «Буксир» — з супутника на землю спустити трос, створивши своєрідний ліфт... У серйозних учених до таких ідей обережне ставлення, мовляв, а чи вистачить грошей і відповідальності у приватних компаній не лише здійснити задумане, а й зробити подорожі в космос абсолютно безпечними?
