Віктор Іванович Балога насамкінець вирішив грюкнути дверима. Учора він сказав усе, що думає про свого колишнього шефа. А накопичилося, слід сказати, багато. Навіть дивно, як це він так довго стримувався. Спробуйте-но два роки й сім місяців розхвалювати людину, яку, як виявилося, не поважаєш і маєш за ніщо.
Головною причиною відставки Віктор Іванович назвав свою категоричну незгоду з рішенням Ющенка вдруге балотуватися на посаду президента. «Переконаний, що ви не маєте морального права йти на президентські вибори. Принаймні, в цьому я вам не соратник».
Друга причина — це найближче оточення Президента. «Вам байдуже, що ваше ж оточення, як корозія, роз’їдає владу й державу. Коли я докладав вам про кричущі факти, ви вдавали, що не чуєте».
У заяві про відставку він також зачіпає питання особистої відповідальності Президента за те, що всі роки його керівництва владу стрясають постійні кризи й конфлікти. «Тому й ви, й Тимошенко не можете навіть претендувати на місце у владі. Ви обидва маєте піти».
Екс-голова президентської канцелярії пояснив своє стійке бажання залишити посаду також і тим, що втратив сенс роботи в умовах, коли ініціативи команди Секретаріату грузнуть в апатії Президента.
До речі, мало не вперше заяву Балоги поширив не Секретаріат, а прес-служба «Єдиного центру». Теж показовий момент. Можна зрозуміти політичні мотиви, якими керується пан Балога, але по-людськи це важко пояснити... В таких самих фарбах і подробицях можна змалювати діяльність самого Віктора Івановича. Він звалив на Ющенка цілу купу гріхів та прорахунків, у яких його власна частка явно не менша за президентську. Але про це він вирішив забути...
Тим часом у БЮТі не приховують своїх радощів. Лідер фракції Іван Кириленко сподівається, що Віктор Ющенко призначить главою Секретаріату людину, здатну організувати діалог Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради. А головний комуніст Петро Симоненко порадив Віктору Івановичу «піти до Генеральної прокуратури покаятися, бо є в чому каятися і є про що думати».
Проте депутати вчора були більше занепокоєні не звільненням Балоги, а долею Луценка. Створили одразу дві тимчасові слідчі комісії з питання його франкфуртських пригод. Головою першої став бютівець Роман Забзалюк, другої — представник ПР Нестор Шуфрич.
Примітно, що в Раді вже є одна комісія, що займається розслідуванням обставин інциденту між Луценком і мером Києва Леонідом Черновецьким. Її очолює давній опонент головного міліціонера регіонал Микола Джига. Разом депутати примудрилися створити аж три (!) комісії щодо одного Луценка.
Чому так сталося? Ситуація така. Регіони просто втратили час. Першими подали законопроект про комісію бютівці. Відповідно, їхній законопроект і мали розглядати першим, поміняти їх не було жодної можливості. Регіонали обурилися. Мовляв, справу Луценка має розслідувати опозиція. Спікер Володимир Литвин не став заперечувати, напевно, вирішив, що собі дорожче, й просто довів ситуацію до абсурду — поставив на голосування два законопроекти. Обидва набрали необхідну кількість голосів.
— Висновки однієї комісії тепер будуть нівельовані висновками другої комісії. Думаю, що це все зійде на гальмах, — передрік у розмові з «Днем» Олег Зарубінський (Блок Литвина).
Проте голова «альтернативної» комісії Нестор Шуфрич обіцяв бути об’єктивним і докопатися до правди, хоч би якою вона була.
— Тут ідеться не про честь Луценка, а про честь України. Якщо на тверезого Луценка наділи наручники й потягли через увесь франкфуртський аеропорт і потім зачинили його у відповідному приміщенні для затриманих, то німецька сторона має за це відповісти й вибачитися. Звісно, я не можу поділити думку Москаля, що ми маємо вислати німецького посла, але оцінку діям ми повинні дати, — сказав він «Дню».
Але в будь-якому разі, якщо Юрію Віталійовичу й судилося піти, то не зараз. Першими на вихід стоять міністр юстиції Микола Оніщук і улюблений віце-прем’єр Президента Іван Васюник. Учора народні депутати Едуард Зейналов, Кирило Куликов (НУ-НС), Володимир Іваненко (БЮТ) і Юрій Литвин (Блок Литвина) внесли на розгляд парламенту проект постанови №4498 «Про звільнення Васюника І. В. з посади віце-прем’єр-міністра України». Ризикнемо передбачити, що за цю постанову дружно проголосує весь зал.
