Із початку квітня кримські відділення Товариства Червоного Хреста України по черзі почали переходити під керівництво російського. На офіційному сайті Кримського Товариства йдеться, що 1 квітня на загальних зборах було створено Керченське відділення ЧХ Росії, 2 квітня — Євпаторійське, 11 квітня таке відділення запрацювало в Джанкої. Служби, раніше підпорядковані Україні, тепер ліквідовано. Замість них працюють російські відділення. Але змінилася не просто назва, а приналежність усього майна Кримського ТЧХ. Причому з порушенням ряду міжнародних документів та угод, які визначають принципи роботи руху по всьому світу. Основний із них — нейтральність Товариства в політиці та ідеології.
У заяві нашого Червоного Хреста йдеться, що Україна не визнає переформованих відділень Товариства в Криму, вважає це захопленням власності, що порушує усталені зв’язки між двома організаціями. Адже за 150 років існування руху це вперше, коли Представництво в одній державі підпорядкувала собі інша країна. І як бути далі — зараз вирішують в українському Представництві, звертаючися по допомогу й до Міжнародного Товариства Червоного Хреста.
Проте це питання є новим і несподіваним і для міжнародних експертів, які кажуть, що поведінка Російського Товариства в Криму — поза рамками міжнародного статуту руху.
«Є офіційний документ, рішення з печаткою російського Товариства, що все майно разом із відділками нашого Представництва передали у власність російського. Майно передано, при цьому територія юридично лишається українською, заробітну плату маємо платити ми, це — наше майно та люди, це — наше поле дії. А йдеться про найгуманнішу, найчеснішу та найбільш неупереджену організацію у світі, і тут така ситуація», — зазначає завідувач відділу інформації ТЧХУ Віктор Щербатюк.
Передусім така невизначеність позначиться на людях, котрі отримували допомогу чи лікування від програм ТЧХУ. Ці проекти в Криму зараз не працюють. «До конфлікту ми реалізовували в Криму програми боротьби з епідемією туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, програму підготовки населення щодо надання першої допомоги та низку інших проектів, що фінансувалися міжнародними та українськими агенціями, — коментує завідувач Міжнародного відділу ТЧХУ Валерій Серговський. — Зараз ми не можемо цього робити, бо це все-таки фінансові справи, не фінансувати ж нам Росію. Тому ми змушені припинити ці програми. Ми розвивали всю інфраструктуру на півострові майже з нуля. Товариство приділяло Криму особливу уваги, бо треба було облаштовувати життя депортованих народів півострова, впроваджувалися спеціальні програми, відкривалися медико-соціальні центри, на що пішло теж немало коштів. Багато довелося докласти зусиль, щоб підняти рівень кримського ТЧХ до міжнародних норм».
Механізми урегулювання конфлікту є, переконують експерти, але вони можливі лише за умов діалогу з російською стороною. Валерій Серговський додає, що Україна не може пручатися, бо йдеться про допомогу нашим громадянам. Але й зробити щось конкретне — теж поки що немає можливості. Експерт каже, що з Росією навіть підписано угоду про співпрацю, 2012 року її було оновлено. Ідеться про спільні програми в прикордонних областях між Росією та Україною. І чи буде продовження співпраці — теж не знають.
