12 грудня 2000 р. виповнилося 110 років від дня народження Андрія Мельника, багаторічного голови Організації українських націоналістів. Він очолював цю організацію в найдраматичнішi роки історії України — напередодні, під час і після Другої світової війни. Багатогранна діяльність Андрія Мельника на тлі трагічних колізій історії України (1914—1960-ті роки ХХ ст.) стала темою ювілейного вечора, який було проведено у київському Будинку вчителя. Інтерес до постаті лідера ОУН (а це засвідчив переповнений зал) пояснюється як тим, що його життєвий шлях та політична спадщина ще й дотепер відомі далеко не всім в Україні, так і цікавою композицією вечора. Розповідь про Андрія Мельника доповнювалася виступами визнаних митців і зокрема, оплесками присутні вітали народних артисток України Діану Петриненко, Нілу Крюкову, тріо «Золоті ключі», капелу «Явір». Виступаючі говорили про те, що історія ОУН, як і політична біографія А.Мельника, може бути зрозумілою та об’єктивно проаналізованою лише в контексті часу: територіально та духовно розколотої нації, що не раз призводило до найстрашнішої з усіх можливих трагедій. Брат вбивав брата, українець — українця. Але незаперечним залишається одне: до кінця життя Андрій Мельник прагнув досягти своєї мети — створення незалежної Української соборної держави. Правдою є й те, що на цьому шляху доводилось йти на домовленості та компроміси (далеко не завжди виграшні) і з ворогами, насамперед iз німецькою окупаційною владою. Пояснити й дослідити це — справа істориків. Зараз же ясно одне — спадщина Андрія Мельника, який «мав обличчя і постать справжнього родового аристократа, хоч і був, у дійсності, сином галицького селянина» (Євген Маланюк) залишається і злободенною, і актуальною.
