Донецький «Шахтар» зміг врешті здолати опір французького середнячка. Вже після того як виїзний матч чемпіонів України проти «Нансі» завершився мінімальною перемогою української команди, можна було спокійно оцінити гру й дійти до висновку про вищий рівень гри «Шахтаря». Поки ж м’яч був у грі, впевненості в успіху не мав ніхто, включаючи тренерів та гравців донецької команди, які нервували так, ніби їм протистоїть один із елітних клубів Європи.
Футбол, власне, тим і цікавий, що за певних умов слабша команда може подолати заздалегідь сильнішу. Інакше можна було б і на поле не виходити, одразу зараховуючи перемоги більш потужним клубам, як це, власне, і відбувається часом в нашому внутрішньому чемпіонаті, коли слабкі команди заздалегідь настроюються на поразку у грі проти лідерів.
Практично всю гру проти дванадцятої на сьогодні команди Франції чемпіони України провели обережно і в невисокому темпі. Чому команда грала саме так — загадка. Бо варто було українській команді хоч трохи прискоритися, як захист французів починав помилятися. Але «Шахтар» грав вкрай обережно, починаючи свій наступ настільки повільно, що господарі поля мали змогу спокійно зайняти позиції в обороні, перекривши всі підходи до своїх воріт.
Півзахисник Елано, який в останні півроку запрошується до збірної Бразилії, ніяк не підсилив гру «Шахтаря», лише епізодично включаючись у гру. До того ж центр півзахисту, де не було вилученого у першій грі цих команд Тимощука, діяв без потрібної гостроти. Було видно, що гості прагнуть насамперед не пропустити м’яч у свої ворота, очікуючи помилки суперника аби забити гол. Подібна тактика себе виправдала. На 71-й хвилині помилилися спочатку захисники «Нансі», дозволивши ще одному донецькому бразильцю Фернандіньо вийти на позицію для удару, а потім помилився і воротар французів, пропустивши несподівано легкий м’яч.
А якби цієї помилки не було? Чи здатен був «Шахтар» влаштувати на останніх хвилинах штурм воріт «Нансі»? І чи призвів би цей штурм до успіху? Чи може українська команда так би і катала м’яча у центрі поля, очікуючи помилки суперників? Відповіді на ці запитання ми вже не отримаємо. Бо наступним суперником «Шахтаря» в одній восьмій Кубка УЄФА буде іспанська «Севілья» — нинішній володар цього європейського трофею і один із лідерів поточного чемпіонату Іспанії.
Менше ніж за два тижні, 8 березня «Шахтар» зіграє перший матч проти іспанського клубу. Це буде гра зовсім іншого рівня, у тому разі, коли «Севілья» поставить собі за мету успіх саме у євротурнірі. Для нас це неймовірно, але клуби провідних європейських чемпіонатів далеко не завжди ставляться до Кубка УЄФА як до головного змагання. Це не Ліга чемпіонів, за матчами якої дивиться увесь світ, і де кожний виграш приносить мільйонні премії від УЄФА. Та ж сама «Севілья», яка паралельно із «Шахтарем» без особливих проблем обіграла румунську «Стяуа», виступала у цих іграх напіврезервним складом, зберігаючи сили для матчів чемпіонату Іспанії. Нагадаю, що іспанці «пройшли» ту саму «Стяуа», яку так і не спромоглося восени подолати київське «Динамо» в рамках групового турніру Ліги чемпіонів.
Поки що все виглядає так, що саме Кубок УЄФА є тим європейським турніром, де лідери українського футболу можуть реально досягти хоч якихось результатів. Як би не заявляв той же «Шахтар» про свої європейські амбіції, потрапляння до шістнадцяти кращих у далеко не елітному нині Кубку УЄФА є для нинішнього складу команди рівнем, вище якого вона поки що ніяк не підніметься.
Це особливо важливо усвідомити саме тепер, перед відновленням ігор чемпіонату України. Те, що незаперечний претендент на національну першість гратиме одночасно і в Кубку УЄФА, дасть всім можливість наочно побачити різницю між рівнем наших і європейських футбольних змагань. Тоді, можливо, зусилля керівників нашого футболу будуть спрямовуватися саме на підняття рівня гри українських команд, а не на з’ясування дріб’язкових міжусобних конфліктів.
Потрібно нарешті зрозуміти, що зовсім не кількість вкладених у команди коштів, або не тільки ця кількість впливає на рівень футбольних змагань. Бо ігри чергового раунду Кубка УЄФА, які успішно провів український «Шахтар», виявилися останніми для російських ЦСКА та «Спартака», які вже тепер вибули із числа учасників змагань. І це при тому, що за своєю сумарною вартістю (у грошах) чемпіонат Росії вже досяг рівня найсильніших європейських чемпіонатів. Розмови про дуже високий рівень чемпіонату Росії, які дуже любить дехто в Україні, розбилися об реальні результати, які у росіян виявилися ще більш невтішними, ніж у українців.
За кілька днів разом із весною, до нас повернеться великий футбол у вигляді чемпіонату України. Хто тепер заперечить, що наш футбол великий, коли наш чемпіон продовжує боротьбу серед кращих команд Європи? Нехай і в Кубку УЄФА.
