Із 3 по 12 травня українські артисти представили чотирьом містам Швейцарії малознану тут давню, середньовічну та більш сучасну українську культуру. У п’яти концертах, що відбулися в Ноттвілі, Хохдорфі, Бад-Рагаці та Бад-Цурхахсі, взяли участь «Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені» та Ніна Матвієнко, джаз-квінтет Романа Гриньківа, ансамбль народного танцю і музики «Вулиця», Тарас Компаниченко та «Хорея Козацька», а також акробатичний дует заслужених майстрів спорту України, дворазових чемпіонів світу та дворазових чемпіонів Європи «Попов і Щербак». Зі швейцарського боку тур підтримало об’єднання підприємців «Віденмус», а з українського — мистецьке агентство Арт Велес. Про це «Дню» розповів директор МА Арт Велес Тарас Грималюк, який виступив режисером програми виступу українських артистів.
У майже тригодинних концертах звучали, зокрема, сучасні твори, засновані на українських народних темах у вільній джазовій інтерпретації бандуриста Романа Гриньківа, жартівливі, любовно-ліричні середньовічні українські канти, прадавня колядка, філософсько-сатирична пісня Григорія Сковороди у виконанні Ніни Матвієнко та Ансамблю давньої музики Костянтина Чечені, традиційні українські пісні в джазовій обробці квінтету Романа Гриньківа, цикл інструментальних творів невідомих авторів середини XVII століття з манускрипту бібліотеки Київського уніатського митрополита Кипріана Жоховського у виконанні Ансамблю давньої музики Костянтина Чечені, релігійний гімн до Діви Марії з XV — XVI ст., що виник при дворі українських князів Острозьких та народний гімн доби національно-визвольної боротьби під проводом гетьмана Б. Хмельницького у виконанні Тараса Компаниченка та «Хореї Козацької».
— По-перше, ми хотіли показати, що Україна має давні культурні традиції, — коментує Тарас ГРИМАЛЮК програму концертів. — Тому почали з давньої музики, невідомої Європі, а в Україні залишається справою окремих ентузіастів, таких, як Костянтин Чеченя чи Тарас Компаниченко, які просиджують по бібліотеках та архівах, віднаходять ці тексти та ноти й повертають їх до життя, до звучання. Крім того, ми хотіли показати український фольклор, який якнайкраще представляє характер народу, його життєву філософію. Також сучасну джазову музику із етнічними мотивами. А два хлопці-акробати взагалі були дивиною для швейцарців, адже вони самі визнають, що такого рівня циркового та акробатичного мистецтва вони не мають.
Крім українських музикантів та артистів, у концертах взяли участь швейцарські музиканти — Біг Бенд із 18 осіб під керівництвом Томаса Біазото, гурт «Heu obe-n-obe» під керівництвом професора Ернста Хеллера, а також Джаз-Бенд Паломи Вюрт.
Швейцарці побачили також фільм про Україну, а наші артисти ознайомилися з місцевими культурними пам’ятками, а також зустрілися із депутатом парламенту Швейцарії Лєні Фюглішталлер, який очолює комісію з питань науки, освіти та культура, а також входить до складу комісії з фінансових питань.
— Швейцарці були шоковані виступом українських артистів. Адже про Україну вони переважно знають або щось погане, або нічого. Чорнобиль, нелегали... Клички — єдиний позитив, — скаржиться Тарас Грималюк. — Про українську культуру там знають дуже мало і, відверто кажучи, не цікавляться, адже європейцям стільки всього пропонують, що вони не мають потреби ще щось вишукувати. У цьому сенсі Україна, безумовно, програє, адже не має важелів для трансляції своїх культурних здобутків у Західну Європу. А інші країни ці важелі активно використовують — проводять фестивалі, кінопокази, організовують гастролі своїх колективів. Тому «український десант» для Швейцарії став відкриттям. Вони, наприклад, не могли повірити, що релігійний гімн до Діви Марії, який Тарас Компаниченко та «Хорея Козацька» виконали акапельно, походить із XV — XVI століть. Їм складно було повірити в те, що в той час в Україні вже був такий багатоголосний складний та красивий спів.
Кошти, виручені від продажу квитків на концерти, будуть спрямовані на допомогу Швейцарському центру параплегії в Ноттвілі, Фундації Eurasia Hesrt (яка займається навчанням лікарів-хірургів Східної Європи, в тому числі — України, Молдови та Росії) та Фонду Філіпа Нері (що підтримує літніх артистів цирку з країн Східної Європи).
