Ще зовсім маленькою я мріяла потрапити на свято Івана Купала. Як відомо, це свято, що сягає корінням у часи Стародавньої Русі, святкують усю ніч: із стрибками через багаття, плетінням вінків, піснями, танцями, з обов’язковим багаттям і спаленням опудала — образу нечистої сили. І ось 6 липня я вперше в житті доторкнулася до дитячої мрії. У цей день у Музеї народної архітектури й побуту НАН України — відомому музеї в Пирогово, куди з’їжджаються гості з різних регіонів України й туристи з далеких країн, вже 25 рік проводилося свято Івана Купала, або Іоанна Хрестителя.
Мої друзі, студенти польського Університету з міста Лодзь, зробили щонайменше 100 фотографій, танцювали, водили хороводи, хоча на інших екскурсіях поводилися стримано, й на їх обличчях не було такого захвату і якоїсь дитячої цікавості. На початку свята дівчата зайнялися плетінням вінків. Потім надягли вінки, і всі бажаючі приєдналися до хороводу біля дерева- провісника, яке скаже, чи вийде дівчина цього року заміж, чи ні. Все дуже просто: треба відійти від дерева на чотири- п’ять метрів і кинути вінок — якщо він лишиться на гілці, то вас чекає весілля. Мій спочатку застряг угорі, потім сповз нижче, і все-таки впав. Що б це мало значити?
Фольклорні колективи з Житомирської, Київської, Чернігівської областей, хор «Гомін» й ансамбль «Кралиця» Київського національного університету культури і мистецтв зібрали навколо себе людей різного віку, різних соціальних статусів і професій — усі підспівували, посміхалися одне одному, фотографувалися, спілкувалися. Пирогово настільки заряджало енергією, що дощ пішов лише після того, як спалили опудало! Цікавий збіг.
Тут можна було побачити представників різних субкультур: і панків, і рокерів, студентів, які зізналися, що народні гуляння у сто разів кращі за «тупцювання в нічних клубах». Люди сідали навколо на підстилках і потім навіть найстійкіші йшли в танок з народними колективами. Всі чекали на багаття. Запалити його мали близько 20:00. Але незабаром урочисто оголосили, що треба дочекатися першої зірки. До 21:00 до Пирогово приїхав Президент Віктор Ющенко з дружиною Катериною й дітьми і цілою свитою міліцейських машин. Людей до приїзду Президента в Пирогово значно додалося.
Іноземні гості свята були у захваті від наших українських пісень. Їх слова записували, цитували: люди не просто побували на святі — вони жили ним, нехай усього один вечір, але я певна, що на цілий рік збережуться теплі спогади.
Люди, що вирвалися з мегаполісу, не могли надихатися свіжим повітрям, деякі чоловіки самі (!) плели своїм дамам вінки, а хлопчики дарували букетики з польових кольорів.
Усього 20 хвилин їзди від станції метро Либідська — і ви далеко від метушні й шуму. Відчуваючи себе частинкою історії, розумієш, що ти — її продовження...
