Хто хоч раз у життя брався за вишивання, знає: ця робота для посидючих та терпеливих людей, адже на створення одного полотна може піти кілька місяців, а то й років. Але для художниці Ольги Сокуренко це не проблема, вона навіть ускладнила собі завдання і поєднала вишивання гладдю із технікою живопису на шовку — батиком. Що з того вийшло, можна побачити у галереї «Грифон», де до 7 вересня триватиме виставка унікальних картин.
Художниця називає свою виставку Квітучою, адже головні її персонажі — різноманітні квіти: кульбаби, троянди, маки, волошки... Кожна робота немов розповідає свою історію, обов’язково добру і радісну. Здається, що, вишиваючи квіти, художниця вчила їх говорити, співати та сміятися.
— Для кожної жінки тема квітів дуже близька, адже вони такі ж тендітні та витончені, як і прекрасна половина людства, та й вишивати квіти — це справжня насолода, — пояснює художниця Ольга Сокуренко. — Ще одна особливість виставки — використання авторської техніки, якою поки що не користується жоден художник України. Спочатку я наношу на полотно фарби, а потім вишиваю шовковими нитками необхідні елементи, щоб завершити картину. Аби кожна робота була унікальною та неповторною, доводиться підбирати різні відтінки фарб та ниток. І хоча гладь, як техніка вишивання має давні традиції і нічого нового тут не придумаєш, але іноді вдається зробити щось своє. Квітуча виставка для пані Ольги — це не перший показ своїх робіт публіці. Щороку художниця організовує авторські виставки у Черкасах, звідки сама родом, а також у столиці. А почалося захоплення вишивкою лише вісім років тому, коли художниці доручили відреставрувати вишиті картини, що колись належали Катерині І. Як зізналася пані Ольга, її настільки вразила тонкість та делікатність цих вишивок, що й самій захотілося зробити щось подібне.
— Кожна картина Ольги передає частинку її душі, тому вони здаються такими теплими та сонячними, — розповіла подруга майстрині, учитель малювання та художник Світлана Ткаченко. — Оскільки я сама пишу батиком, то завжди хочеться подивитися, як працюють у цій техніці твої колеги. Зауважу, що між художниками не існує конкуренції і вони ходять на виставки одне одного лише заради самовдосконалення та черпання нових ідей. А малювання батиком — це дуже копітка робота, що під силу не кожному. Адже тут треба мати чуття кольору, в художника воно має бути вродженим. Якщо олією можна малювати картину цілий рік і постійно додавати якісь елементи та тони фарб, то у батику дозволено робити мазок пензлем тільки один раз (бо фарби практично не висихають і нанесення їх на шовк повинно бути безпомилковим).
Такі складнощі творчої роботи зовсім не лякають Ольгу Сокуренко. Навпаки — вона збирається здивувати своїх прихильників новими ідеями. Можливо, наступна виставка буде присвячена Києву та його пейзажам. Але яку техніку використає художниця цього разу, поки що таємниця.
