В автомобільних перегонах часто бувають ситуації, коли через аварію, в яку потрапив один з учасників, решту автомобілів зупиняють, аби навести лад на дистанції, забезпечивши безпеку подальших змагань. На цей час перевага, здобута впродовж попередньої дистанції, зникає, й лідери знову стартують з однієї лінії. Щось подібне сталося у футбольному чемпіонаті України, коли позавчора «Динамо» поступилося вдома «Дніпру» й дозволило «Шахтарю» наздогнати себе в турнірній таблиці. «Аварія», в яку несподівано потрапила футбольна «Динамо-машина», а першу поразку в чемпіонаті за десять місяців інакше й не назвеш, не лише стала приводом нового старту чемпіонських перегонів, а й примусила замислитись про безпеку вітчизняних футбольних змагань. Але спочатку про «аварію» та її наслідки.
ТЕПЕР УМОВИ РIВНI
Востаннє на всеукраїнській арені київське «Динамо» програло червня минулого року, поступившись у заключному турі попереднього чемпіонату донецькому «Шахтарю», який на той час уже забезпечив собі чемпіонство. З того часу динамівці дозволяли собі лише нічиї, надовго залишивши порожньою графу «поразки» в турнірній таблиці.
Навряд чи слід робити глибокі висновки із невдачі киян у матчі з «Дніпром». Цю гру «Динамо» цілком могло й виграти, як це й буває у футболі. Швидше за все команда просто втомилася перемагати. Немає більше в цивілізованому футболі чемпіонату, в якому одна поразка могла б вирішити долю команди на всьому турнірному шляху. Програють усі — хто часто, хто не дуже. Чемпіоном стає той, хто програв менше за всіх, а не той, хто не програв узагалі.
У нашому чемпіонаті ситуація унікальна. Дві команди обіграють усіх інших, а ці інші й гадки не мають про те, щоб утрутитися в суперечку лідерів. Це було б закономірним, якби «Шахтар» та «Динамо» були на дві голови вищі за класом гри від решти команд вищої ліги. Але ж такого немає. Свідченням є й поразки наших лідерів в єврокубках від далеко не елітних команд, і те, якими зусиллями здобуваються лідерами очки у внутрішньому чемпіонаті. Чи не кожен другий матч складається для лідерів непросто. Але вони таки виходять переможцями. За рахунок чого? Вища виконавська майстерність, психологічна перевага чи може якісь інші чинники відіграють тут свою роль?
Зупинимось поки й подивимось, що чекає на нас у наступні три тижні. До особистої зустрічі в останньому турі «Шахтар» та «Динамо» мають провести ще по три гри. Обидва лідери намагатимуться не втрачати в цих поєдинках очок, аби вийти на останній матч із рівними показниками. У цьому зацікавлені й глядачі, яких у такому випадку очікуватиме справжній фінал чемпіонату 10 березня в Києві. Хто матиме в такому випадку перевагу?
З одного боку, за динамівців буде фактор «свого» поля. З іншого, господарям вирішального поєдинку треба ще зіграти 2 травня фінал Кубка України проти запорізького «Металурга», який забере в команди чимало фізичних і моральних сил. Не виключено, що одна із команд («Динамо» чи «Шахтар») не витримає психологічної напруги й зазнає невдачі в одному з матчів напередодні 10 травня й цим змінить фінальну «диспозицію». Чому тільки в одному?
ХТО ЗАБЕЗПЕЧИТЬ «БЕЗПЕКУ»
Справжні футбольні вболівальники на цей момент уже завчили напам’ять розклад останніх ігор лідерів. «Шахтар» зіграє проти «Ворскли», донецького «Металурга» й «Чорноморця», причому всі матчі пройдуть у Донецьку. «Динамо» має лише одну домашню гру проти «Кривбасу», а з ФК «Харків» і «Таврія» гратиме в гостях. Крім спортивних, у прогнозах фахівців значаться й «неспортивні» чинники. Ніхто, наприклад, не сумнівається, що «Шахтар» гарантовано переможе й «Ворсклу», й земляків із «Металурга», а за певних обставин — і «Чорноморець». У «Динамо» таких «гарантій» практично немає.
Звідки, запитаєте, такі висновки? З давніх часів у нашому футболі існує явище, про яке говорять виключно неофіційно. Якщо бути коректним, то явище це можна назвати прогнозованістю результатів тих чи інших матчів. Офіційно ця «прогнозованість» пояснюється перевагою однієї команди над іншою. Але для того й футбол, щоб нижчі за класом давали бій вищим, щоб прагнули будь що змінити неприємну длясебе статистику. Так, наприклад, як зробила це «Ворскла», яка перервала у березнi багаторічну низку поразок від «Динамо». Та хто повірить у поразку «Шахтаря» від «Металурга»? Навіть у нічию? Що заважає на це по-спортивному сподіватися?
Усі мовчать. Якщо говорять, то виключно про першу, тобто нижчу футбольну лігу. Там наші футбольні функціонери знайшли кілька років тому підозрілий матч між командами Борисполя та Житомира й навіть покарали ці колективи зняттям турнірних очок за «відсутність спортивної боротьби». Тепер у поле зору футбольних чиновників потрапила гра першої ліги між командами Львова й Сум, в якій гості робили все, аби програти. Розгорівся скандал, хоча скандалити немає сенсу. Будь-яка людина, яка хоча б щось тямить в організованому футболі, побачить у скандальній грі ознаки відвертого «договірняка».
Проблема в іншому. Як карати за це команди? Зняттям турнірних очок? Чи притягненням учасників змови до відповідальності за не футбольними, а загальноприйнятими законами? Кожне із двох згаданих рішень викличе бурю протестів, бо всім відомо, що «договірняки» в нашому футболі граються з давніх-давен. Особливо скандальні пам’ятаються ще із союзних часів. Ветерани футболу, яким за 70, зізнаються тепер, що грали такі матчі ще в 60 ті роки минулого століття. То чим завинили команди Львова та Сум? Тим, що занадто вже невміло розіграли звичний футбольний «спектакль»? Зробили це настільки бездарно, що заслужили на покарання?
А що робити з тими, хто з року в рік розігрує футбольні «спектаклі» у вищій лізі? Розігрує вміло — не підкопаєшся. Ніби й грають команди щосили, й б’ються за результат, а всі цей результат знають заздалегідь. Що казати, коли навіть на чемпіонаті Європи 2004 року команди Швеції та Данії «розкатали» гру з потрібним результатом 2:2 на очах усього світу!
Навряд чи суворі покарання команд першої ліги допоможуть нашому футболу побороти хворобу договірних ігор, яка особливо загострюється в останніх турах чемпіонату. Є інший шлях — зробити наш футбол видовищем на ринку розваг, яке глядач не купуватиме, якщо побачить, що його обманюють.
Розмови про справжню комерціалізацію нашої вищої ліги вже другий десяток років залишаються лише розмовами, на тлі яких процвітають «прогнозовані» результати. Нелегкий вибір стоїть перед тими, хто сьогодні вирішує долю нашого футболу. З одного боку, хочеться мати повні трибуни, високий рейтинг телетрансляцій і заробляти таким чином на футболі гроші. З іншого — не хочеться втрачати «заплановані» турнірні очки й програвати змагання за чемпіонство.
Коли наш футбол буде, нарешті, рішуче очищений від позафутбольних махінацій? Коли футбольного глядача будуть охороняти від обману? Сьогодні на це запитання є лише одна відповідь. Це точно станеться 10 травня в Києві, коли «Динамо» гратиме з «Шахтарем». Безпека від обману на інших матчах останніх турів чемпіонату глядачам не гарантується.
Чемпіонат України. 26 тур. «Iллічівець» — «Шахтар» — 1:2; «Ворскла» — «Таврія» — 2:3; «Металіст» — «Волинь» — 1:0; «Чорноморець» — ФК «Харків» — 1:0; «Металург» (Донецьк) — «Кривбас» — 3:2; «Закарпаття» — «Металург» (Запоріжжя) — 0:1; «Сталь» — «Арсенал» — 1:0; «Динамо» — «Дніпро» — 0:2.
