Польський інститут у Києві представив у Будинку художника виставку фотографій Маріуша Германовича і Войчеха Пражмовського «Близько і далеко». Ностальгічні гімназистки й офіцери царської армії з фотоколажів Войчеха Пражмовського, урешті, такі ж безнадійно далекі, як і «Садочок, де я вперше в житті випив пива» і «Дорога, якою я ходив до школи» Маріуша Германовича. Тому «Близько і далеко» у назві виставки — це зовсім не про хронологічну віддаленість від «тепер» і «зараз»: усе минуле — однаково далеке, і, водночас, невидимо присутнє. Воно, неначе на лакмусовому папері проявляється у роботах польських фотохудожників — щемким переживанням назавжди втраченого. «Шкільний автобус» Войчеха Пражмовського поїхав без нас — екскурсії не буде; історія не знає умовного способу, тому усі «якби» Маріуша Германовича назавжди залишаться в «ніколи» — там, де всі будинки, в яких міг би жити; дівчата, яких міг би любити — у Країні ліричного щему, подорожі до якої і присвячено фотоекспозицію «Близько і далеко».
Неділя, 26 січня
