Соціально-ліберальне об`єднання (СЛОн) - "прораховане". В основі його лежить статистика, здобута на базі соціологічних досліджень.
Вони вже котрий рік уперто засвідчують: величезна (порядку 40%) частина населення України досі не має чітких політично-виборчих орієнтацій. Ці люди не є прихильниками радикального ринкового лібералізму - бо стали його першими жертвами. Але не поділяють і лівих поглядів і не бажають повернення у "світле минуле". Вони - мешканці урбанізованих регіонів, висококваліфіковані працівники індустрії, науки, освіти та культури. Величезна частина з них - російськомовні: за походженням, здобутою освітою, успадкованою культурою та просто збігом обставин, іноді дуже жорстоких.
Про цей резерв виборців мріють усі партії. Але СЛОн першим зробив на нього предметну заявку. Виставивши "мітку" (вислів М.Погребинського, одного з лідерів об`єднання): ставлення до запровадження реальної двомовності. Конкретніше - надання російській мові офіційного статусу на всій території України.
Коли якесь явище дає про себе знати, нема сенсу наполягати, що воно "неправильне". Якщо російськомовне населення України, нехай навіть частково, визнало за потрібне включитися у політичні процеси, не конструктивно намагатися звести все до ярликів "яничари", "імперщики" і под.
Однак крім явищ є ще конкретна політична гра. Тому, наразі, варто зосередитись на аспекті суто прагматичному: шанси новонародженого політичного об`єднання у двох найближчих виборчих кампаніях - парламентській і президентській.
Найістотнішою для будь-якого політичного суб`єкта в сучасній українській дійсності (котра дається цьому суб`єктові у дуже й дуже конкретних відчуттях) є реакція на нього нинішньої влади. Висловлена в розмові з кореспондентом "Дня" устами Олександра Разумкова, заступника секретаря РНБОУ при Президенті України, вона виявилася холоднувато-толерантною, офіційно доброзичливою: "Партія зорієнтована на підтримку демократичних процесів та ринкові перетворення. Вона має свої специфічні підходи до питань, які є сьогодні актуальними для України. Але у стратегічному плані, мені здається, вона буде союзником влади".
Влада взагалі останнім часом раз за разом дає зрозуміти, що готова дружити з усіма, хто "не вийде за рамки" і не поставить її в незручне становище. Але СЛОн, здається, поставить. Акценти на "двомовності" - досить небезпечна річ для нинішнього Президента. Підтримка цієї тенденції остаточно відвернула б від нього Рух (а він не настільки слабкий, щоб уже зовсім не звертати на нього уваги), перетворила б на опонента (і то дуже красномовного і запального) досі цілковито лояльний Конгрес української інтелігенції, викликала б різку емоційну реакцію в населення Західної України. І нехай навіть СЛОн забере у західноукраїнських містах всі голоси у лівих, але втрати Президента на "його" виборах тут будуть занадто серйозні, щоб ризикувати. Та й реакція США і Західної Європи на зміну орієнтацій Президента Л.Кучми не відома: їм потрібна Україна збалансовано "прозахідна-просхідна".
Зрозуміло, що одразу стають жорсткими опонентами СЛОна всі ліві. І справа навіть не у "класовій ворожості". Справа серйозніша: йдеться про святая святих - виборців. Адже, за припущеннями тих же соціологів, лише близько 20% "російськоорієнтованих" виборців поділяють ліві підходи до економіки і політики - але більшість з них традиційно голосують за лівих, оскільки лише ті однозначно гарантують курс на інтеграцію з Росією.
Будуть невдоволеними діями СЛОна і найближчі союзники Президента, котрі весь час пропонують йому себе, як політичну базу. І НДП, і ЛПУ теж постійно говорять про свій інтелектуальний потенціал, про відданість реформам, демократії і загальнолюдським цінностям. При тому у всіх у них доволі близькі джерела фінансування, особливо в регіонах. Як майбутньому виборцеві розрізнити ці партії та об`єднання між собою? Звичайно, якщо на наступних виборах місцева прив`язка типу "дніпропетровець", "донеччанин", "харків`янин" не стане адекватною партійному означенню...
За таких обставин передвиборна полеміка передбачається вельми темпераментною. Особливо, коли врахувати, що інші "знаки розрізнення", крім двомовності, здається, і СЛОном ще як слід не пропрацьовані. Принаймні, коли зайшла мова про конкретні параметри соціально-економічних програм, Михайло Погребинський пообіцяв лише, що фахівці над цим пильно працюватимуть. За основу братиметься економічна програма МБР. У котрій, щоправда, пан Погребинський вбачає багато недоліків. І коли вже зайшла мова про спільну програму, то привертає увагу й очевидна "непритертість" лідерів новоствореного об`єднання.
Але, звичайно, все це можна подолати, коли є політична воля. Вона, попри все, є. І це навіть не воля здобути владу - насамперед довести свою правоту, відштовхуючись від загальнолюдських цінностей, у тому числі і такої основоположної, як права особи.
Однак, матеріалізувавшись у політичну "мітку", це право починає викликати певні застереження. Не будемо чіпати культуру, духовність та мораль, спробуймо зрозуміти тих, хто керуватиметься здоровим інстинктом прагматизму: чи продуктивно у черговий раз колоти суспільство? Російськомовних - за ознакою ставлення до реформ та ринку, реформаторів та ринковиків - за ставленням до проблеми двомовності. Бо, схоже, у разі успіху СЛОн відтягне виборців саме в останніх. Адже ліві - інтернаціоналісти. І, як засвідчує практика, ідеї інтеграції з класовими братами не раз висловлювалися і чистою, добірною державною мовою.
