Набирає темпів процес дроблення сил на лівому політичному фланзі. Схоже, що саме в такому стилі старих радянських зведень про хід посівної, скоро доведеться повідомляти про чергові розколи й чергові політичні новоутворення. Хтось убачає в цьому процесі результат застосування технологій, відпрацьованих на правих партіях, хтось схильний шукати пояснення в особливостях української політичної ментальності — кожному лідеру по партії, хтось, напевно, пригадає фразу фундатора міжнародного комуністичного руху Володимира Леніна: «Перш ніж об’єднуватися, необхідно розмежуватися».
Так чи інакше, минулої суботи з’явилися відразу два політичних утворення, які шукатимуть свою політичну нішу, з’ясовуючи: «Хто насправді справжній соціаліст?» і «Хто насправді справжній комуніст?» Відповідь на перше запитання шукали на засіданні оргкомітету зі створення політичної партії під робочою назвою «Всеукраїнське об’єднання лівих сил «Справедливість» (оргкомітет очолює вигнаний із СПУ депутат ВР Іван Чиж), на друге — на установчому з’їзді Української Комуністичної Спілки Молоді (яка замінить(?) Ленінську комуністичну спілку молоді України).
Звістка про створення «Справедливості» не стала несподіванкою, оскільки відразу після виключення із Соціалістичної партії пан Чиж заявив про те, що не має наміру йти з великої політики. Засновники нової партії визнали, що ліві партії в Україні, «навіть ті, які ставили стратегічним завданням найближчого періоду подолання кризи, так і не продемонстрували єдності в справжній, а не в демонстративній боротьбі за інтереси мільйонів знедолених». Однак на відміну від Наталії Вітренко, яка, звинувативши СПУ в зраді інтересів робочого класу, пішла боротися на надто лівому напрямку, пан Чиж і К о , судячи з усього, боротимуться за інтереси знедолених ближче до центру. В будь-якому випадку й ПСПУ (зліва) й «Справедливість» (справа) істотно звужують можливості політичного маневрування лідера СПУ Олександра Мороза.
Установчий з’їзд молодих комуністів, очевидно, відображає боротьбу в КПУ між старими партійними функціонерами та «новими комуністами». Виступаючи на відкритті з’їзду, голова оргкомітету, перший секретар ЦК ЛКСМУ, член парламентської фракції комуністів Олександр Старинець зазначив, що ЛКСМУ, створена як молодіжна організація, «перетворилася на молодіжний загін Компартії, повністю позбавлений автономії та змушений беззаперечно грати за правилами старших товаришів комуністів».
Схоже, що насамперед саме парламентська комуністична молодь більше не хоче грати роль статистів (особливо в тому незавидному становищі, в якому зараз опинилася фракція КПУ у ВР). Очевидно, не маючи достатньої ваги ні на рівні ЦК, ні на рівні керівництва фракції, «нові комуністи» вирішили дати бій у молодіжній ваговій категорії, використовуючи такий потужний аргумент як суверенітет України. Перед початком близько 10 молодих людей із комсомольськими значками часів СРСР, очолювані депутатом ВР і секретарем ЦК КПУ Катериною Самойлик, спробували «відрадити» делегатів від проведення з’їзду, називаючи їх «розкольниками, зрадниками, президентськими підлабузниками». Таким чином, зовні ця боротьба може виглядати як боротьба між інтернаціоналістами, які експлуатують лозунг відновлення СРСР, і прихильниками суверенітету України. Й створення УКСМ — це перемога останніх, оскільки УКСМ оголосила, що стоїть на позиціях зміцнення державної незалежності України, а нова програма організації базуватиметься на оновленій ідеології комуністичного світогляду й творчому розвитку ідей соціальної справедливості та народовладдя. Однак, судячи з усього, УКСМ — це лише перший раунд внутрішньопартійної боротьби.
Олександр Старинець підкреслив: «Проаналізувавши ситуацію загалом, ми прийшли до висновку про необхідність оновлення ідеології та політики КПУ, об’єднання навколо неї лівих патріотичних молодіжних сил, яким небайдуже майбутнє України». Ну, а для оновлення ідеології, як відомо, необхідні нові люди. Важко припустити, що старі партійні функціонери КПУ, які пройшли школу радянської апаратної боротьби, можуть відмовитися від влади заради оновлення комуністичної ідеології. Таким чином, УКСМ цілком може стати основою для реальної (а не віртуальної) Української комуністичної партії, або КПУ-2. Назви не такі важливі, важливий процес.
