На відміну від радянських часів з порожніми полицями продуктових магазинів (звісно, це не стосувалося найбільших міст) нині у супермаркетах немає хіба що пташиного молока. Втім, чи завжди ми можемо придбати харчі, в якості яких могли б бути впевненими? На жаль, шанси на це часто проблематичні. Я особисто виключив з сімейного раціону сардельки і ковбаси із дуже простих міркувань — крім того, що міститься у м’ясі, не хочу вживати сумнівні добавки переробників. Як підмітили деякі колеги, зокрема Степан Гончаренко, навіть за офіційною інформацією Міністерства охорони здоров’я України щороку реєструється в середньому 1500 випадків харчових отруєнь, близько 70% із них спричинені продуктами промислового виробництва. Самі ми, прямо скажемо, з проблемою підвищення їхньої якості справляємося не дуже вправно — у нас застаріла система стандартів, громіздка і внаслідок цього неефективна система контролю, вимоги до безпечності харчових продуктів, як правило, нижчі за міжнародні та європейські стандарти.
З цієї причини перед українськими виробниками закривають ринки розвинених країн — за даними Держкомстату України, експорт продуктів харчування не перевищує 25% загального обсягу виробництва, а основними країнами збуту є країни СНД та Африки. За таких умов, як водиться, допомогти нам взялися міжнародні інституції — зокрема, у Житомирі минулого вівторка пройшов семінар «Харчова безпека: стабільні прибутки та довіра споживачів» в рамках проекту Міжнародної фінансової корпорації (англійська абревіатура IFK) «Безпечність харчової продукції в Україні», що здійснюється у партнерстві з Міністерством аграрної політики України, а в регіоні — спільно з Житомирською обласною державною адміністрацією та Головним управлінням ветеринарної медицини області. В ході семінару в Житомирському прес-клубі реформ була проведена прес-конференція. Представників близько 50-ти підприємств цієї галузі, що працюють на Житомирщині, ознайомили із сучасною системою управління харчовою безпекою HACCP (абревіатура від Hazard Analysis and Critical Control Point, що в перекладі з англійської означає «аналіз небезпечних чинників та критичні точки контролю»). Керівник згаданого проекту Сара Окман наголосила, зокрема, що для інвесторів дана система — це свідчення піклування підприємства про посилення свого бренду, належне скорочення небезпек, зростання продажів на існуючих ринках, вже не кажучи про вихід на нові ринки.
До речі, у Житомирській області лише два підприємства успішно використовують сертифіковану систему HACCP — «Житомирські ласощі» та компанія під торговою маркою «Рудь». Пані Окман також вважає, що для України це питання дуже актуальне, оскільки ми маємо великий потенціал в аграрній сфері і традиції переробки. Але усталений з радянських часів підхід до контролю, який фокусується на вже готовому продукті, неефективний, а відмінність HACCP полягає у тому, що безпека продукції підтримується та контролюється безперервно — від виробництва до зберігання.
Поки що, відзначали на семінарі у Житомирі, розповсюдження цієї системи в Україні лише набирає обертів через нестачу інформації, нечітке законодавство, проблеми з її практичним упровадженням та обмежені можливості фінансування. Вступ до Світової організації торгівлі відкрив ринок України для імпортної продукції, загостривши конкуренцію і серед українських виробників. Даний проект IFC пропонує їм комплексну підтримку в запровадженні систем управління безпечністю харчової продукції. Серед іншого — через проведення подібних семінарів в різних регіонах, консалтингову допомогу, оціночні аудити. А ще співпрацю з державними органами в питаннях контролю підприємств, де HACCP вже впроваджено.
Отже, міжнародні експерти хочуть сприяти підвищенню рівня якості продуктів харчування в Україні, а відтак їхньої конкурентоспроможності на ринках розвинених країн. Чи скористаємося ми цим шансом? Запитання з розряду риторичних, і адресувати його можна лише нашим виробникам та відповідним державним інституціям.
