Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Львівський «іконостас»

21 травня, 2009 - 00:00

У Національному музеї ім. Андрея Шептицького відкрилась оновлена експозиція «Давньоукраїнське мистецтво XVI—XVIII століть».

Її мета — повніше представити нашу національну спадщину сакрального малярства, безцінною колекцією якого володіє музей. У оновленій експозиції показано низку маловідомих пам’яток, які є показовими для того чи іншого періоду історії української ікони. Деякі з них відомі в літературі, проте досі не були експоновані. Такими, зокрема, є фрагмент іконостасного комплексу другої половини XVI ст. з церкви Собору Пресвятої Богородиці у с. Либохорі, унікальний святковий ряд середини XVI ст. з церкви Св. Параскеви у Дальові, в якому всі сюжети розміщено на одній дошці, «Страшний суд» кінця XVI ст. з церкви Різдва Христового у Трушевичах. Остання ікона заслуговує на особливу увагу, оскільки нещодавно завершений комплекс реставраційних заходів дозволяє побачити її в найдрібніших подробицях, які відтворюють соціально-побутові особливості та морально-етичні норми свого часу. Відкрито багатство її автентичної пластично-художньої мови, передусім — колориту, моделювання форм, декоративних елементів тощо. Без перебільшення, «Страшний суд» із Трушевичів є одним із шедеврів українського сакрального мистецтва і відтепер гідно доповнить експозицію Музею ім. Андрея Шептицького.

Декілька творів доповнюють дотеперішні відомості про львівську школу малярства XVII ст.: «Тайна вечеря» із Ситихова, «Введення в храм Діви Марії» з Черемоші, та про малярство відомого мистецького осередку в Судовій Вишні — так званих вишенських майстрів: «Ілля на колісниці», «Покладення до гробу».

Суттєвим доповненням експозиції є розділ ікон Йова Кондзелевича — одного з найвидатніших представників західноукраїнського бароко. Також вперше після реставрації експонується фрагмент славнозвісного Богородчанського іконостаса — іконостаса церкви Воздвиження Чесного Хреста з монастиря Скит Манявський.

Широко представлено й малярство народних майстрів XVII— XVIII ст., зокрема малярського осередку в Риботичах. Їхню творчість презентують чотири хоругви, серед яких іконографією і своїми розмірами виокремлюється хоругва з образом Богородиці Матері Милосердя.

Особливу увагу відвідувачів музею привертає ще одна виставка, на якій представлено унікальні ікони кінця XIV століття, зокрема «Христос Пантократор» з церкви Успіння Богородиці у с. Вовче (передмістя Перемишля). Вона належить до пам’ятки українського мистецтва, яка давно була відома в літературі й неодноразово у ній згадувалася, проте, незважаючи на свою знаковість, все ж залишилася поза належною увагою.

Євген КРАВС, фото автора
Газета: 
Рубрика: