Немає жодної людини, яка хоча б раз у житті не мріяла повернутися в дитинство. У киян та гостей столиці така можливість з’явилася — в столичній галереї «Парсуна» до 17 вересня триває виставка колекційних ляльок «Сон у літню ніч». Таку назву обрали не випадково: лялькова колекція передає романтичну та казкову атмосферу — майже як у творі Шекспіра.
Як переконані мистецтвознавці, через ляльку митці передають певні ідеї: таємничість, жіночність, вишуканість тощо. Тому авторські ляльки не просто нагадують дитячі мрії та ілюзії, а й змушують по-іншому подивитися на світ. Допомагають у цьому і твори живопису українських та зарубіжних художників (за сумісництвом — лялькарів. — Авт.), також представлені на виставці.
— Щоб підсилити атмосферу «Сну у літню ніч», ми ретельно підбирали місце для кожної ляльки та картини, — розповіла арт-менеджер галереї Інга Рубель. — Приміром, біля картини «Там, де живуть страховиська» ми розмістили ляльки, одягнені у чорне. Це повністю відповідає задуму художника — створити атмосферу таємничого та закритого для звичайної людини світу, що підсилює чорний колір із своїм магічним та культовим значенням. Узагалі в кожного автора існує своя система знаків та символів, які вже стали його візитівкою. Так, у художника Георгія Булдакова це архетипні знаки, які чудово вписалися в сучасний живопис і стали пластичною мовою художника.
Більшість ляльок на виставці, за словами пані Інги, — це справжнє втілення жіночності та витонченості: біля «Ангела мушлі», Мерилін Монро та інших жіночих постатей дехто з відвідувачів стоїть годинами (до речі, виготовляють ляльки з пластику, паперклею чи порцеляни). Автори настільки тонко відчувають ляльковий світ, що передати дитячу наївність, сором’язливість та вишуканість для них не викликає жодних труднощів. Унікальність ляльок у тому, що кожна з них існує тільки в одному екземплярі та повністю створена руками майстра, починаючи від одягу та взуття і завершуючи підставками для робіт. Більшість із них після виставок розходяться по приватних колекціях.
А пішло лялькарство в Україні ще від ляльок-мотанок (жінки плели їх із соломи та тканини і вважали оберегами родини). Мистецтвознавці вважають, що й нині лялька займає у житті людини особливе місце: змінює її на краще і впливає на взаємини з близькими.
— Дехто навіть купує авторські ляльки спеціально для дітей, хоча для забавки це недешево (від 350 до 5 тисяч гривень), — зазначила пані Інга. — Просто люди розуміють, що діти, виховані на поп-культурі, суттєво відрізняються від тих, що зростали в умовах високого мистецтва, зокрема, живопису та лялькарства, адже лялька приносить людині тільки позитивні емоції та наближає до власної індивідуальності. Важливо, щоб кожна робота була не просто естетично красивою, а й несла певну ідею, яка змусить по-новому переосмислювати себе і людей, що навколо тебе, тобто змусить до саморозвитку.
Цінителі ляльок сприймають їх як представників певного містичного світу або ж казкових персонажів, що потребують бережливого та уважного ставлення. А ще вірять: людей та ляльок поєднує таємничий зв’язок. Але описати його словами неможливо — як кажуть, краще раз побачити...
