Пияцтво в нашому суспільстві все більше стає індикатором не тільки тотального відчаю й деградації, а й людяності. Людина, котра лежить на тротуарі, викликає у нас змішане почуття сорому, жалості й презирства — адже ми валятися в ногах у шанованого народу не будемо, ми не такі... Юна леді в хмарі французького аромату швидко пропливе до стоянки таксі, гидливо прикривши пальцями благородний носик: і де стільки бомжів розвелося?...
А потім хтось впізнає в лежачому колишнього сусіда (така спокійна людина була!), викличе «швидку» (Богу дякувати, не за карткою), зберуться люди: «Що, живий?» «Так, начебто дихає». «П'яний», — видихне розчаровано переважна більшість душ і піде. Спектакль закінчено — цього разу катарсису не буде. Людині поталанило — й знайомий знайшовся, й «швидка» приїхала незабаром, і напився не до смерті.
P.S. За даними Держкомстату, на кінець 1998 року 702, 7 тисячі людей перебували на обліку в медичних установах з діагнозом алкоголізм і алкогольні психози. Померло через випадкові отруєння спиртним 7 989 людей.
