У Марганці відслужили траурну панахиду за 45 пасажирами автобуса, які загинули на залізничному переїзді 12 жовтня 2010 року. Нагадаємо, того дня водій рейсового автобуса «Еталон» спробував проскочити через рейки, але потрапив під колеса локомотива. Незважаючи на те, що з моменту найбільшого в Україні ДТП минуло три роки, родичі загиблих вважають, що крапку в цій історії ставити зарано.
Місяць тому Марганецький міськсуд засудив до п’яти років позбавлення волі власника автобуса — 35-річного Іллю Івасенка. Його звинуватили в тому, що він допустив до роботи водія, якого було позбавлено права управляти транспортом строком на рік. Крім того, із шофером не було укладено трудового договору і він не проходив медичного огляду. Сам водій загинув на місці аварії, а власник автобуса тривалий час переховувався, а пізніше його було затримано на території Білорусі. Прокуратура Дніпропетровської області наполягала на шести роках тюремного ув’язнення. Проте родичі загиблих несподівано стали на бік засудженого. «Коли мене звинуватили в тому, що сталося, я тривалий час переховувався за кордоном — у Росії та Білорусі, тому що боявся розправи з боку родичів загиблих, адже вони були в шоковому стані. Але родичі мене підтримали, вони захищали мене на суді. Я подав апеляцію, хочу оскаржити цей вирок. Моя провина лише в тому, що я не встиг узяти водія офіційно на роботу», — сказав журналістам Ілля Івасенко.
Наразі підприємець перебуває на свободі до набуття вироком чинності. Під час траурної панахиди він був присутній разом з іншими марганчанами у церкві. Тепер рідні загиблих збираються їхати на судове засідання, яке має відбутися в Дніпропетровську через місяць. «Ми підтримуватимемо Іллю. Не він був за кермом, і ми не хочемо, щоб крайнім у смерті 45 людей став лише підприємець. У трагедії є провина залізничників, адже світлофор там не працював, шлагбаума не було, а локомотив, який розчавив автобус, мчав на шаленій швидкості», — вважає Алла Келембет, яка втратила в аварії свого батька.
Зараз родичі загиблих готують позови до суду проти залізничників і страхової компанії. «Страхова компанія оплатила пам’ятники, але збиток у сумі 51 тисяча гривень за кожного загиблого пасажира вона не заплатила. Ці позови люди повинні подавати індивідуально, а це — процедура не з дешевих. Один позов обходиться в 2 тисячі гривень — у багатьох просто немає таких коштів», — розповідає А.Келембет. Ще два роки тому нещасливий переїзд на околиці міста закрили, а рух автобусів пустили по новому мосту, який звели над залізничними коліями. На місці аварії було встановлено скромний монумент, куди жителі Марганцю носять квіти й вінки.
