«До завершення реконструкції залишилося... днів», — вираховує час «календар» будівельного штабу: буквально за півтижня до Дня незалежності оновлений Маріїнський парк, за планами, має прийняти перших відпочивальників. За 25 гектарів пам’ятки садово-паркового мистецтва взялися грунтовно: колись асфальтовані доріжки, які, як твердять будівельники, провалювалися внаслідок того, що їхній «підмурівок» не було зміцнено, замінять на мощені плиткою, реставрують усі пам’ятки, завезений чорнозем засіють травою, розіб’ють нові квіткові клумби, повністю поміняють ліхтарні стовпи. Реконструкція торкнеться також трьох паркових водограїв, з’являться тут і нові автомати газованої води, поливальна система для зелені: інженерно-водогінній системі приділили особливу увагу. За час реконструкції парк дещо порідшав: зняття близько півтисячі дерев пояснюють санітарною прочисткою, в ході якої знімають старі та хворі дерева — «в центрі міста не повинно бути дрімучих хащ», говорять реконструювальники. Маріїнка — черговий «пункт» на мапі столиці, оновлення якого відбувається в контексті оголошеного року реконструкції парків.
Симптоматично, що за останні роки жодна, нехай і не масштабна, зміна столичного простору не обходиться без дебатів із приводу «підводного каміння» кожної реконструкції. З одного боку, будь-який благоустрій, особливо в центрі — потрібний. З іншого — на думку окремих фахівців, даний парк цілком спокійно міг би ще почекати: хоча б тому, що бюджетних грошей на вищезазначений благоустрій довго очікує величезна кількість майданчиків, які відведено мікрорайонам на розвиток соціальної інфраструктури. І які, до речі, в результаті нерідко використовуються не за призначенням: забудований житловим будинком двір між школами в трикутнику вулиць Прорізна — Б. Хмельницького — Володимирська або зайнятий багатоповерхівкою простір житлових будинків на Лютеранській є прикладами цього.
«Таке враження, що влада Києва прокидається з думкою: «Що б ще такого реконструювати?» — вважає архітектор Лариса Скорик. І далі продовжує свою думку: «Якщо не виходить втілити в життя який- небудь абсурд у дусі будівництва Десятинної церкви (громадськість сильно чинила цьому опір), то місто все одно вигадає, за що взятися наступного разу».
