«Міліціонери привели мене у відділення і там вимагали, аби я зізнався у злочинах, яких не скоював. Я відмовився підписати папери із сфабрикованим обвинуваченням і тоді мене жорстоко побили. Кинули до камери і цілий тиждень викликали на допити: били гумовими палицями, бризкали в обличчя газовим балончиком. Я просив, щоб не чіпали голову, так як переніс операцію з трепанації черепа, однак мої мучителі навмисно цілили саме в те місце, де післяопераційний шрам. Не витримавши тортур, я підписав потрібні їм папери. Це коштувало мене 2 роки волі». Таку історію на прес-конференції, присвяченій Міжнародному Дню захисту жертв катувань (який відзначається сьогодні), розповів киянин Юрій Мосеєнков. Як зазначив ще один учасник заходу — співголова Громадської Ради при МВС з питань забезпечення прав людини Євген Захаров, Юрій майже рік пробув за гратами без санкції суду. Зараз за цим фактом проти посадових осіб прокуратури порушено кримінальну справу. Але чим закінчиться розслідування, поки що невідомо.
— У 2006 році щодо працівників міліції за злочини, пов’язані із побиттям підозрюваних чи засуджених, порушено 126 кримінальних справ, із них 62 — передано до суду. Однак жодного вироку ще немає, — сказав Євген Захаров. — Нерідко скарги потерпілих відправляють на розгляд у ті ж самі установи, на які вони скаржаться. Наприклад, за останні півтора року на роботу Департаменту з питань виконання покарань надійшло майже 500 скарг (з них — 164 — на незаконне побиття та нанесення тілесних ушкоджень), але звідти надійшла відповідь, що ні один факт не підтвердився.
За словами пана Захарова, 22 січня в Ізяславській колонії №31 спецназ побив засуджених. Не бажаючи терпіти таке ставлення, в’язні оголосили голодування. Вони вимагали поліпшити утримання, харчування, заборонити побої. На місце події виїхала спеціальна комісія, яка під час перевірки, зокрема, виявила ліки з простроченим терміном придатності, м’ясні консерви ще 1979 року випуску. Начальство колонії пообіцяло виправити становище. Змін на краще не сталося, але через кілька днів схопили організаторів голодування і катували їх (били гумовими кийками, обличчям об підлогу, ставили на «розтяжки»), доки ті пообіцяли, що подібне більше не повториться.
Про те, як правоохоронці знущалися з їхніх синів, журналістам розповіли матері засуджених Сергія Басика та Олексія Повідайчика, котрі відбувають покарання у Вінниці. Сергія Басика конвоїри побили за те, що вчасно не вийшов на роботу, а Олексій потрапив у немилість через скаргу, яку його мати написала до вищих інстанцій з метою припинити жорстоке поводження із засудженими.
— При особистій зустрічі із Басиком та Повідайчиком я побачила на їхньому тілі синці розміром з половину квадратного метра, — повідомила президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна», народний депутат 5-го скликання Катерина Левченко. — І хоча факти, викладені у скаргах, підтвердилися, від керівництва Департаменту мені надійшла відповідь: мовляв, усе нормально й нічого такого у нас не було. Біда у тому, що у нашій державі сьогодні відсутній дієвий механізм покарання правоохоронців за перевищення ними службових повноважень.
«Розслідування подібних випадків відбувається дуже повільно, адже система виконання покарань є закритою для суспільства. Тому потрібно апелювати до державних органів влади з тим, щоб її змінити. Якщо цього не станеться, то маски-шоу у СІЗО та виправних установах відбуватимуться й надалі», — підкреслив Євген Захаров.
До речі, днями у Хмельницькому пройде виїзна сесія Європейського суду з прав людини, який дослідить обставини справи щодо жахливого побиття спецназом 13 засуджених в колонії №58 у травні 2001-го та січні 2002-го. За словами пана Захарова, це вже третій випадок, коли Європейський Суд приїжджає в Україну.
