Українська збірна з футболу зробила майже неможливе. У напруженому матчі зі збірною Англії вона перемогла з рахунком 1:0. Гра на дніпропетровському стадіоні «Дніпро-Арена» мала багато драматичних моментів, які захоплювали дух вболівальників. Воротар англійців, що застосував неджентльменський прийом, отримав від рефері червону картку, і був видалений із поля, а легендарний форвард А. Шевченко — капітан національної збірної, пробиваючи пенальті, не влучив у широкі ворота. Хоч як би там не було, але ще в першому таймі український нападаючий Сергій Назаренко забив суперникам перший і єдиний гол, що вирішив вихід всього матчу. На жаль, «відрізнилися» також українські вболівальники, що двічі кидали до воріт збірної Англії палаючі флаєри. І хоч із гравців ніхто не постраждав, арбітру через цю хуліганську витівку довелося зупиняти матч.
«Піротехнічний» інцидент був тим більш несподіваним, що дніпропетровська міліція вживала безпрецедентних заходів із забезпечення безпеки на стадіоні. Буквально кожного, хто входив на «Дніпро-Арену», уважно оглядали, але видно недогледіли. Тим часом, за порядком на стадіоні стежили 1,5 тисячі українських міліціонерів і десяток їхніх колег із Англії в поліцейських касках. Ще 500 охоронців порядку патрулювали сусідні вулиці. Як повідомив заступник начальника міського управління міліції Володимир Седлецький, винуватців вимушеної зупинки футбольного матчу — шістьох українських вболівальників правозахисникам довелося затримати. П’ятьом із них — двом киянам і трьом жителям Дніпропетровської області — доведеться посидіти кілька днів під адміністративним арештом.
Вболівальнику із Севастополя пощастило більше — відбувся грошовим штрафом. Про це дрібне хуліганство, ймовірно, не варто було б писати, якби інцидент не викликав великого резонансу. Федерація футболу Англії заявила про свій намір направити скаргу до ФІФА у зв’язку з жахливою поведінкою українських вболівальників, які закидали вогненебезпечними предметами британського воротаря. «Перед матчем, сказав В. Седлецький, ми проводили велику виховну роботу з нашими вболівальниками, і навіть приставили до найбільш неспокійних із них своїх співробітників. Ця робота дала свої результати і не була марною — помітних порушень громадського порядку у місті та на стадіоні не було. Це неприємний епізод, але в цілому дніпропетровська міліція успішно виконала своє завдання й довела, що здатна забезпечувати порядок на подібних заходах». Інцидент на стадіоні був тим більш неприємний, що гру відстежували представники УЄФА, які хочуть оцінити систему безпеки у плані підготовки до Євро-2012. Однак, найбільш дивовижним є те, що англійські фани, від яких чекали прикрощів, показали у Дніпропетровську зразкову поведінку. Їхній лідер — Марк Перріман, який виблискував гладко поголеною головою, став у Дніпропетровську найбільш знаменитою та пізнаваною фігурою. Він, як і більшість його колег, був коректним навіть на трибуні. Загалом британське посольство і його голова Лі Тернер намагалися перетворити звичайний футбольний матч не тільки у спортивне свято, але й у дружню зустріч двох народів. «Ми щиро раді провести у вашому місті ці два святкових дні, сказала на зустрічі з журналістами директор Британської ради в Україні Маргарет Джек. — Футбол дійсно об’єднує людей. У нас дуже насичена програма перебування у Дніпропетровську».
Англійські дипломати та вболівальники в перший же день перебування зустрілися зі студентами та викладачами Національного гірничого університету, причому півторагодинне спілкування відбувалося виключно англійською мовою. Виявилося, що багато студентів і аспірантів цього вузу неодноразово відвідували Велику Британію, США й інші англомовні країни. Молодь цікавили перспективи європейської інтеграції України, можливість подальшого навчання та роботи в країнах Евросоюза. Делегація англійських «фанів» також побувала в історичному музеї, дитячому притулку, і поклала вінок до Меморіалу слави. Однак, ключовими подіями програми стали фінальна гра дитячого чемпіонату Європи з футболу та нагородження його учасників, а також товариський матч збірних команд вболівальників України й Англії на південмашівському стадіоні «Метеор». Ця зустріч несподівано закінчилася повною поразкою гостей із рахунком 6:1, причому два голи англійські вболівальники спромоглися забити у свої ж ворота. «Це вже не футбол, а хокей», жартували на трибунах українські вболівальники, дружньо плескаючи по плечах англійців. Посол Великої Британії в Україні Лі Тернер, хоч і був спантеличений таким результатом матчу, однак зазначив, що головне — це зміцнення співробітництва та дружби між двома народами. Дійсно, в цьому сенсі зроблено було немало, оскільки вперше в історії Дніпропетровська багато тисяч людей різних національностей мали можливість зустрітися якщо не на футбольному полі, то хоч би за кухлем пива. Кафе та ресторани міста в ці дні були переповнені відвідувачами. Всюди звучали жарти та сміх, лунав дзвін келихів. До речі, дніпропетровська міліція постаралася показати своїм англійським колегам бойову підготовку на навчальній базі підрозділу «Беркут». Британським «боббі» продемонстрували влучну стрільбу та вправну їзду кінних міліціонерів. Проте виявилося, що і британці мають непогану виучку. Справжнім братанням виглядало спілкування вболівальників двох країн поблизу стадіону «Дніпро-Арена» перед початком футбольного матчу. На спомин у багатьох із них залишилися сувеніри, «фанівські» шарфики та знімки на камерах мобільних телефонів, а також найбільш приємні спогади про розкутих і доброзичливих англійців. Виявилося, що українці та британці легко знаходять спільну мову, причому не лише на футбольну тему. Багато дніпропетровців, можливо, вперше всерйоз пожалкували, що їхнє місто позбавили права приймати ігри футбольного чемпіонату Євро-2012. Адже футбольне свято, незважаючи на певні неприємні моменти, все ж таки вдалося на славу.
«Шкода, що такі матчі міжнародного рівня проходять нечасто, сказав після гри вболівальник Віктор Кравченко. — Щоправда, тепер, коли в Дніпропетровську побудували прекрасний сучасний стадіон, все повинно змінитися. Арена зроблена на такому рівні, що не соромно перед гостями. Гадаю, що проведення подібних матчів — це не лише спорт, але й народна дипломатія. Ну, де ще ми могли б зустрітися з простими англійцями, такими як ми, поговорити про футбол, і просто разом випити пива. Нас не потрібно вмовляти інтегруватися до Європи — треба частіше провести футбольні матчі, які зближують людей із різних країн. Потрібно нагороджувати організаторів таких спортивних свят орденом Дружби народів».
