«Цього харківського батяра вітайте, шануйте і любіть», — саме так під час відкриття персональної виставки Володимира Семиноженка, висловився, звертаючись до львів’ян, Іван Драч. Він зізнався також: я приїхав до Львова підтримати Семиноженка, бо, думаю, як вони там його зустрінуть?..
Однак побоювання були зайвими — львів’яни радо зустріли гостя і його творчість. І навіть наймаститіші з них, приміром Любомир Медвідь, гострого слова якого чимало людей побоюються, сказав: полотна зіткані з високої художньої матерії...
Треба визнати, Володимир Семиноженко, дійсно, привіз із собою впливовий та численний київський десант (президент Національної академії мистецтв, ректор Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) Андрій Чебикін; віце-президент Академії мистецтв України, директор Інституту проблем сучасного мистецтва Віктор Сидоренко; академік Академії мистецтв Олександр Федорук; голова комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка Роман Лубківський). Однак не лише для підтримки, бо такого потужного чоловіка важко чимось перелякати: вчений, політик, громадський діяч. Академік і член Президії Національної академії наук України та почесний член Академії мистецтв. Лауреат Державних премій в галузі науки та техніки. Голова громадсько-політичного об’єднання «Український форум». Зрештою, останнє зацікавлення або посада (яку б можна назвати і покликанням) змусила скликати до Львова в прямому сенсі цілий вагон друзів, — «місія Львова збирати українські землі в територію свободи і українського поступу». Це визнав сам Семиноженко. Як і те, що «Львів — особливе місто. І з огляду того, що такого пристосованого місця для сучасних виставок, як львівський палац мистецтв, просто більше в Україні не існує.
Потрібно нині збирати українські землі. Бо вони сьогодні як ті атомарні структури. Атомарні, роз’єднані політиками, післявиборним часом і його інтригами. І для будь-якого громадянина сьогодні серйозним завданням є саме — збирати Україну для якогось серйозного сучасного проекту. Україні потрібен такий проект — і нова економічна політика, і нова політика євроінтеграції, і нова гуманітарна політика, і врешті — треба здійснювати й те, що роблять сьогодні європейські міста, розробляючи власну стратегію розвитку. Ми не повинні з кимось об’єднуватись, в комусь розчинятися, ми повинні створювати нові можливості для України, на рівні спілкуватися зі світом, з іншими європейськими країнами. Маємо проектувати наші можливості, відходячи від того, що Україна є об’єкт, і з нею щось роблять, вона — суб’єкт економічної політики міжнародного масштабу, суб’єкт геополітичної міжнародної картини.»
Саме з огляду цього Володимир Семиноженко створив рік назад щось на зразок греко-римського клубу, громадсько-політичного об’єднання «Український форум», під егідою якого збираються найвпливовіші і найпоінформованіші — визначати і проектувати, аналізувати і наполягати на головному для України. «Український форум», і це основне його завдання, — зізнавався Володимир Петрович, — допомагає зараз в розробці української стратегії розвитку, для того, щоб зрозуміти, що відбувається в політичному полі, які реформи потрібні у різних сферах. Зараз дуже важливо зробити так, щоб система координат «влада — бізнес — суспільство» була вибудована правильно і означилися коректними зв’язки цих трьох агентів у нашій державі.
Про його живопис можна сказати просто — ми так стужилися за пейзажем, з якоюсь первозданною чистотою та щирістю, нам так потрібна позитивна енергія сприйняття світу! Не наївність дитини, а простота мудрого, міцного чоловіка, що багато чого осягнув, що вміє відділяти зерно від плевели. Саме так працює Семиноженко.
