Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Майдан: а де позитивна програма?

2 грудня, 2010 - 00:00

Владна команда явно розгубилася. Вона порушила купу законів, зѓвалтувала Конституційний суд, явно сфальсифікувала місцеві вибори і все задля того, щоб побудувати стійку «владну вертикаль». Не встигла та вертикаль зцементуватися, як раптом стався гучний ляпас. Народ повстав проти ухваленого парламентом Податкового кодексу. І якби ж то лише кляті «помаранчеві» протестували, то можна було б списати на підступи опозиції і привезти з рідних пенатів антимайдан, як це робилося раніше. Але ж протестують свої ріднесенькі — донецькі та луганські.

Усе це свідчить про те, що ціле суспільство, попри всю різницю у поглядах, сьогодні відчуло: далі так жити не можна. Кодекс — лише привід. Причина глибше. Кризу переживають усі взаємовідносини в суспільстві. Існує необхідність реформ. Та сьогоднішні можновладці здійснити такі реформи не здатні. Вони плоть від плоті тієї системи, яку розвивали протягом дев’ятнадцяти років. Вони не здатні демонтувати те, що їх плекало і годувало весь цей час. Це значить, що владні важелі рано чи пізно випадуть з їхніх рук.

Але чи готовий до такого повороту подій протестуючий Майдан? Ну ветує Президент кодекс, ну відправить уряд у відставку. Навіть розпустити Верховну Раду може і призначити нові вибори. Скажу крамольну річ, яка поки що не звучить, але рано чи пізно її оголосять. Можна навіть відправити Президента Януковича в політичне небуття. І що далі? У протестувальників є позитивна програма, з якою вони підуть на вибори? Щось про неї не чути. А навіть якщо програма і є, то як протестувальники збираються втілювати її в життя? Адже для втілення програми потрібно мати партію з представництвом не лише в Києві, але і в кожному регіоні країни. Чи працюють протестувальники над створенням такої партії? Певна річ, якась робота на місцях ведеться, але вона нагадує Майдан — створюють групи людей, котрі протестують.

Тож якщо ініціатори протестів не знайдуть у собі сили і не творитимуть всеукраїнську партію, то в Україні може утворитися владний вакуум. Мова не про формальну наявність влади, а про те, що вона не здатна буде виконувати свої функції. Може скластися ситуація, коли над територіями України встановлюватимуть контроль відносно невеличкі угруповання зі зброєю в руках. Певна річ, що від них тим більше не доводиться очікувати жодного реформування. Це швидше означатиме громадянську війну.

Дуже не хочеться вірити в такий сценарій. Чи можна уникнути такого розвитку подій? Так! Протестувальники мають не сваритися, а творити. Хочеться вірити, що вони зроблять це з народною допомогою.

Юрій ЛУКАНОВ
Газета: 
Рубрика: