У понеділок у київському Будинку кіно відбулася презентація художньо-документального фільму «Той, хто пробудив Кам’яну державу». Це стрічка про життя й діяльність українського політика, журналіста, публіциста й Національного Героя України В’ячеслава Чорновола. Як зазначив режисер та сценарист стрічки Володимир Онищенко, за основу фільму взято українську народну казку «Кам’яна держава». Сюжетні колізії казки дуже схожі на життя Чорновола, тому такий вибір цілком виправданий. Закономірно й те, що увага в стрічці акцентується на унікальних хронікальних кадрах Народного руху, що ніколи не транслювалися по телебаченню.
З жанром автори визначилися одразу. Адже необхідно було не лише відтворити епізоди з життя діяча, але й зробити його цікавим для молоді та популярним. «Ми створили цей фільм не просто як документальну роботу, а як певний мистецький образок народної легенди. Ідея належала Борису Тарасюку, — розповідає Володимир Онищенко. — Багато хто сумнівалися, чи вдасться це зробити. Таке поєднання документального, мистецького, публіцистичного на сьогодні дуже важливе. Наші актори не мусили, як за Станіславським, «входити в шкіру» дійової особи, не намагалися створити портретну схожість — вони дивилися на своїх персонажів збоку. За рахунок цього нам вдалося відійти від «сухої» документалістики». Головну роль, самого В’ячеслава, зіграв відомий актор Сергій Романюк, слідчого КДБ — Євген Паперний, а дружину В’ячеслава, Атену Пашко, — Олена Лахманюк. Цікаве й те, що кастингу на фільм практично не було. Режисер уже заздалегідь знав, хто та яку роль гратиме. Який бюджет фільму був запланований і скільки коштів використали, пан Онищенко не розголосив. Розповів лише те, що планувалося зробити стрічку «десь на півгодини, а потім побачили, що в такий короткий час не вкладемося». Тривалість фільму — година сорок хвилин.
«Той, хто пробудив Кам’яну державу» не відзначається якоюсь складністю, він дуже простий, ясний і тривожний. Це — поетичний фільм. У ньому дуже багато самого В’ячеслава Чорновола, документальних записів про героя. Гадаю, це фільм про людину на всі часи», — каже Лесь Танюк, народний депутат України. За його переконанням, Україні потрібен такий фільм, адже постать Чорновола надзвичайно важлива для суспільства як у політичному, так і в моральному сенсі.
Надзвичайно вражає й те, що у фільмі, крізь низку політичних перипетій, яскраво виражена лінія кохання. Актори майстерно й цілком природно відобразили душевні переживання закоханих та відданих одне одному Атени та В’ячеслава. Хоча роль в Олени Лахманюк була епізодичною, та все ж таки вона дуже пишається тим, що мала можливість вложити часточку своєї душі в життєву історію українського діяча.
Як бачимо, автори не прагнули створити біографію В’ячеслава Чорновола. Вони показали героя, перш за все, як людину, яку любили, поважали, людину, яка достойно прожила своє життя.
Привертає увагу й звукове оформлення. Усі пісні, що лунають у кінострічці, виконує з притаманним їм запалом гурт «Немо».
Знімали фільм у різних куточках України. Зокрема: у Києві, Маріуполі, Донецьку, Львові — тобто у тих містах, з якими пов’язана доля В’ячеслава Чорновола. Презентація також відбулася не лише в Києві, але також майже у 20 містах держави. Наприклад, у Донецьку прийшли лише 25 осіб, а на заході (Львів, Тернопіль) відвідали кіносеанс понад тисячу осіб. Однак творців фільму найбільше вразило те, що в усіх містах України посеред тієї частини фільму, а саме тоді, коли 1991 року у Верховну Раду України вносили жовто-блакитний прапор, зал буквально зривався оплесками. «У Львові після показу люди почали співати гімн України, а в Тернополі — читати молитву», — у захопленні згадує Володимир Онищенко.
