Учора Президент України Віктор Янукович уперше провів засідання комітету з економічних реформ, який без найменшої натяжки можна було б назвати реальним економічним урядом країни. До нього крім глави держави та керівництва Кабміну входять також чиновники Адміністрації Президента й деякі провідні вчені-економісти. Порядок денний не потребує особливої деталізації — зрозуміло, що треба обговорити шляхи виходу з кризи.
Напередодні ньюсмейкерами та пропагандистами запланованих реформ виступали віце-прем’єр-міністри. Схвилював, але водночас здивував і порадував Андрій Клюєв. Оцінюючи на одному з телеканалів фінансово-економічну ситуацію в країні («Бюджет фактично порожній. У скарбниці немає грошей. Податки з підприємств забрали на півроку наперед. Бюджету немає, жодні державні програми не затверджені»), він дійшов висновку, що в Україні слід зменшити податковий тиск на підприємства. «У понеділок має відбутися засідання у президента економічного комітету, й однією з пропозицій буде скоротити податок на додану вартість, скоротити податок на прибуток і створити пільговий інвестиційний клімат на всій території України», — сказав Клюєв.
Цікаво, чому приємну податкову новину було доручено оголосити саме йому? У Клюєва зараз статус першого віце-прем’єр-міністра, але все-таки він сприймається в країні, через стару спеціалізацію, перш за все як завідувач енергосектору. Відгадка, як виглядає, досить проста. Андрій Петрович став першим із членів уряду, хто наважився відкрито й відверто роз’яснити наміри уряду щодо створення трибічного (Україна, Росія, Євросоюз) консорціуму з експлуатації української газотранспортної системи. Ця новина була сприйнята, м’яко кажучи, неоднозначно. Аби підвищити рейтинг, який дещо похитнувся, Клюєв вирішив узяти на себе також і місію глашатая доброї новини.
Але де взяти гроші на цю популярну, але поки що не дуже реальну реформу? Відповідаючи, Клюєв показав, що його надії, в першу чергу, спрямовані до Москви, де цього тижня мають розпочатися українсько-російські переговори. «Певна річ, ми поставимо питання про те, щоб ціна (на російський природний газ. — Авт.) була нижчою, — говорить віце-прем’єр. — Ми створюватимемо в Україні максимально сприятливі умови для того, щоб транзит газу з Росії або країн Азії йшов лише через Україну до країн Євросоюзу». Майбутнє України Клюєв, мабуть, бачить як транзитної держави. «Це стосується не лише газу, а й тієї ж таки нафти, — переконував він. — Транзитні потоки, припустімо залізницею, — це розвивати порти. Тому що через Україну з Росії, через Україну до країн Євросоюзу — це найвигідніший напрямок».
Віце-прем’єр не зміг оминути й тему ГТС. «Якщо ми не робитимемо консорціуму, то ризик для України величезний...» — підкреслив перший віце-прем’єр. І почав заспокоювати країну. За його словами, після того, як консорціум буде створено, «пропонується ухвалити закон про те, щоб цьому консорціуму передати ГТС у концесію. Тобто виходить так, що консорціум бере на себе зобов’язання експлуатувати ГТС, інвестувати в неї, реконструювати, розвивати, збільшувати обсяги прокачування, збільшувати потужності самої ГТС. Але, водночас, сама система, згідно із законом, який ми вже фактично підготували, залишається державною власністю, і нікуди з України ця власність не вивозиться, й ніяк вона не змінюється».
Але, звісно, самими лише «газовими» грошима, про які ще не відомо, чи будуть вони, ліберальну податкову реформу не потягнути. І тут на допомогу колезі приходить інший віце-прем’єр — Сергій Тігіпко. За його словами, Кабмін попросить у Міжнародного валютного фонду п’ять мільярдів доларів, аби покрити дефіцит бюджету. Благо, що місія МВФ незабаром прибуде до Києва. Головні питання, які її цікавлять, за словами Тігіпка, «на який бюджет виходитимемо — вони хочуть побачити реалістичний бюджет». І тут уже на долю цього віце-прем’єра припала ложка дьогтю: дуже великі очікування Україна не зможе давати зараз соціальному сектору. «Сьогодні завдання — захистити бідних і дати старт економіці», — додав віце-прем’єр.
Утім, обидва віце-прем’єри умовчують про ще одну, й далеко не останню, складову дискусії, що триває зараз у надрах уряду. І це зрозуміло. Надто велика спокуса, але водночас і дуже великий ризик — натиснути на кнопку друкарського верстата. Зокрема, президент корпорації «Українська промислова енергетична компанія» Анатолій Гіршфельд не впевнений, що цього вдасться уникнути. «Мій прогноз, — говорить промисловець, — оскільки іншого експортного потенціалу, крім сировинного, сьогодні немає, уряд змушений буде опустити курс, аби наповнити бюджет».
