Історія, про яку йдеться у зворушливій виставі «Льовушка» за оповіданням Анатолія Крима, — це повернення додому, в дитинство, де тепло та добре, де ще живі улюблені бабусі, де все ще попереду. Київський режисер Ігор Славінський поставив оповідання на сцені без сценографії, залишив текст повністю, а розповідь передає за допомогою акторів (для Донецького драмтеатру такий хід новий).
Герої: українська бабуся Даша (Галина Скринник), єврейська бабуся Роза (Валентина Саврасова), Льовушка (Іван Бессмолий), Вовка Сирок (Микола Гусейнов) та нові, введені режисером герої — точильник і двірник (Володимир Биковський і Володимир Швець). «Незалежно від поколінь, так чи інакше ми зростаємо у своєму дворі. Навіть якщо двору немає (що зараз справді дуже рідко). І це відчуття, коли знаходиться твоє коріння і від коріння раптом знаходиться сенс твого існування», — говорить режисер Ігор СЛАВІНСЬКИЙ.
Ця розповідь не стільки про релігію, скільки про віру та пам’ять про те, ким ти є. Поєднання культур і релігій режисер зливає у два релігійні співи — єврейський і християнський мотив — в одну мелодію. У цьому йому допомогли Катерина Тижнова (музичне оформлення) та Тетяна Пащук (хормейстер). На Донецькій сцені виставу підготували в найкоротші строки. До речі, у столиці, в Театрі на Подолі, з успіхом йде «Льовушка» теж у постановці І.Славінського. Там вийшла камерна розмова з глядачем, а в Донецьку грають актори у великій залі.
— Ми давно обговорювали, що нашому театрові бракує в репертуарі душевної вистави. У нас були в афіші «Поминальна молитва» та «Захід», але з різних причин їх припинили ставити, — говорить Наталія ВОЛКОВА, художній керівник Донецького музично-драматичного театру. Актори та глядачі скучили за такою драматургією. Коли йшла вистава, публіка сміялася і плакала... До речі, драматург дав право ставити «Льовушку» лише І.Славінському. І режисер за оповіданнями Крима готує триптих.
Наступна прем’єра відбудеться 16 березня: «Осінню сонату» І.Бергмана на малій сцені ставить Оксана Гаврилюк.
