Сьогодні столиця святкує День Дніпра. Заплановано масу розважальних заходів, конкурсів і концертів. Але метою «червоного дня календаря» є не так розвеселити, як привернути увагу до проблем головної річки країни. З цього погляду свято виходить «зі сльозами на очах». Ще раз поговорити про причини цих сліз і власні можливості, екологи та чиновники зібралися в столичному Будинку природи на круглий стіл «Дніпро — джерело життя України». Як показало обговорення, святкувати Києву і справді особливо нічого. Наприклад, учені в черговий раз підтвердили, що найближчий же паводок може призвести до повного затоплення сьогоднішнім «іменинником» лівого берега столиці.
Нагадаємо, загальний водний баланс України — 87 кубокілометрів води, з яких 52,3 кубокілометри «зав’язано» на Дніпрі. Відповідно, від стану Дніпра залежить стан усього водного господарства країни і здоров’я всіх її громадян. Проте громадяни продовжують спокійно «плювати в колодязь», з якого вони у прямому значенні слова мають напитися, — як стверджують фахівці, всі проблеми Дніпра — справа людських рук. Починаючи з найпростішого — кияни й мешканці інших прибережних населених пунктів спокійно скидають у Дніпро «докази» свого відпочинку на березі річки.
Таке «дрібне хуліганство», звичайно ж, не йде ні в яке порівняння зі шкодою від великих підприємств. «Протягом багатьох десятиріч господарський комплекс басейну Дніпра розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України, — розповідає президент всеукраїнського добродійного фонду «Дніпро» Ольга Арканова. — Таким чином, тут опинилися найбільші і «найбрудніші» енергетичні об’єкти». У Дніпро скидаються стічні води з промислових підприємств, сільського та комунального господарств. Разом з ними до річки потрапляють у надмірній кількості біогенні та органічні речовини токсичної дії.
Стає страшно за здоров’я тих, хто купається в Дніпрі. Але, як запевнив директор Українського науково-дослідного центру водогосподарчо-екологічних проблем, член-кореспондент Української академії аграрних наук Анатолій Яцик, небезпечні речовини осідають на самому дні річки і тим, хто купається не повинні заподіювати шкоди. Зате дуже небезпечним може виявитися спуск Київського чи будь-якого іншого дніпровського водосховища. «Про це дуже багато говорять, і мене часто запитують: можна чи не можна спустити, — розповідає А. Яцик, — Спустити, звичайно, можна. Але це буде трагедія значніша за чорнобильську. Сьогодні в Київському водосховищі нагромадилося 90 мільйонів кубометрів радіоактивного мулу. І взагалі це не спосіб відродження водних об’єктів. У нас розроблено всі необхідні програми. Залишилося їх лише запровадити, але вічно не вистачає грошей».
Ще одна шкода, яка здійснюється людьми — забудова заводей, яка останнім часом набула масового характеру. Саме через неї лівий берег Києва може перетворитися на «атлантиду». «Через забудову заводей зменшується їхня площа. А чим менше площа заводей, тим вищий рівень води. У результаті ми опинилися в такій ситуації, що коли відбудеться збіг періодів паводків Прип’яті, Десни та Дніпра, то лівий берег опиниться під водою»,— говорить А. Яцик. Звичайно, сподіватимемося на милість природи, яка не влаштує нам глобальної повені доти, доки не знайдуться способи і кошти захистити столичне «заріччя».
Окрім того, в Дніпровських водосховищах значно збільшилася кількість синьо-зелених водоростей, тобто, вода «цвіте». «Усе це призводить до деградації всієї екосистеми басейну Дніпра, до значного погіршенні якості води, — розповідає О. Арканова, — Воду більшості річок забруднено щодо хімічного складу, особливо страждають ділянки річок нижче великих населених пунктів і промислових підприємств». Не додають Дніпру прозорості, зрозуміла річ, і склади відходів, особливо атомних реакторів. Як висловився Анатолій Яцик, звідти в Дніпро витікають такі хімічні елементи, що Менделєєву і не снилися.
Отже, проблем вистачає. Більше того, вчені твердять, що знають шляхи їх вирішення. Залишилося лишень накопичити грошей. Поки що грошей вистачає лише на святкування Дня Дніпра.
