Сьогодні свій ювілейний 70-й День народження відзначає професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка та автор «Дня» Євгенія СОХАЦЬКА. Упродовж усього свого життя пані Євгенія активно брала участь у суспільному і громадському житті, стала членом Конгресу українських націоналістів, тричі була депутатом міської ради. Доленосною віхою у своєму житті вважає вступ до аспірантури Інституту літератури НАН України, а також свою причетність до легітимізації імені великого українця Івана Огієнка (Євгенія Сохацька довгий час працювала над тим, щоб Кам’янець-Подільському національному університету було присвоєно ім’я Івана Огієнка. — Авт.). «Горда тим, що в мене єдиний запис у трудовій книжці, який датовано 16 грудня 1974 року — Кам’янець-Подільський педінститут, згодом — університет. Можна сказати, що я в цьому вузі — «останній із могікан», бо людей мого віку на факультеті майже немає», — каже професор... У «Дні» є чудова традиція — телефонувати напередодні дня народження відомим людям, нашим авторам. Проте дзвінок імениннику — не лише для привітання, а й як чудова нагода поговорити про актуальні питання.
— Як сьогодні втілити формулу: схід і захід разом?
— Жалкую, що була дещо відірвана від своєї малої батьківщини — Галичини. Я уродженка села недалеко від Дрогобича, з якого походить рід Івана Франка. Трохи мені було сутужно призвичаїтися до ментальності подолян. Це вже зараз вирівнюється ситуація, і нема вже такого поділу на західників і східняків. Росія працювала над цим розколом всі роки, а ми думали, що і так обійдеться. Треба не тільки любити себе, а й вміти захищати. Зараз нарешті вже зрозуміли всі важливість об’єднання навколо української ідеї. Приємно, коли чути на Донбасі: «Слава Україні». І потрібно і далі працювати у тому ж напрямку. Бо ми зірвемо вершки і заспокоїмося, ніби хтось за нас має робити нашу справу. Потрібно також, щоб телебачення долучалося до справи просвітництва. Сподіваюся в цьому на нову Нацраду. І звісно потрібні такі газети, як «День», яка є флагманом патріотичного виховання. Бренд «Україна» з синьо-жовтими кольорами має бути у всіх на вустах. Велику роль у цьому процесі зараз відіграють громадські організації, але цей рух має стати на рівні державного.
— Україна задекларувала своє прагнення до євроінтеграції. Які перспективи це може дати нам особливо у сфері освіти?
— Ми будемо інтегровані у західноєвропейський і світовий контекст. В Україні теж уже процес зрушився. Зараз нарешті прийняли законопроект про ширшу автономію вузів із обов’язковою ротацією кадрів, особливо ректорів і деканів факультетів. По провінціях є ще багато забронзовілих постатей, які вважають, що мають до смерті займати своє місце, що не створює добру моральну атмосферу і буксує освітні процеси, особливо для молоді. Освіта та історія тісно пов’язані між собою.
— Які історичні уроки потрібно засвоїти українцям із сьогоднішньої ситуації?
— Ми живемо по-сусідству з ворожою державою. Власне, ми наступили на ті ж граблі, що й УНР 1918 року, коли розпустила армію. Зараз нам потрібно ставити на посади людей-державників, дбати про свою національну безпеку. Варто пам’ятати уроки минулого, не забувати свій рід. У нас глибоке коріння, велика культура. Як писав Огієнко: «Бережи своє рідне».
