Учора відбувся черговий семінар, присвячений проблемам поширення ВІЛ/СНIД в Україні. За останніми статистичними даними, представленими Міністерством охорони здоров’я, на сьогоднішній день у країні офіційно зареєстровано 40 938 ВІЛ-інфікованих, з яких тільки половина — користувачі ін’єкційними наркотиками.
В Україні вже давно проблема СНІДу стала актуальною не тільки для так званих груп ризику, з якими завжди асоціювалося саме поняття «ВІЛ», все частіше і частіше ця трагедія стала відвідувати і благополучні будинки. Але незважаючи на те, що про ВІЛ/СНІД останнім часом стали говорити досить багато і, крім цього, робиться немало кроків, спрямованих на покращення ситуації в країні, міфи, які створило населення про вірус з того часу, як було зафіксовано перші випадки інфікування в Україні, ніяк не можуть розвіятися. Зі слів фахівця з питань охорони здоров’я Агентства США з міжнародного розвитку Бориса Успенського, уявлення про фатальність ВІЛ досі не можуть канути в лету, незважаючи на те, що так активно пропагуються заходи профілактики вірусу, а також препарати, які здатні пригальмувати процес розвитку ВІЛ/СНІД.
До речі, щодо препаратів, останнім часом ведуться гарячі суперечки. Проблема полягає у тому, що антиретровірусна терапія надто дорого коштує, оскільки панацею від СНІДу ще досі не винайшли. Лікування, а точніше, припинення прогресування захворювання вимагає комбінації не менше десяти препаратів, які потрібно приймати точно за графіком. Плюс до цього, кожен препарат сам по собі досить дорогий, у чому і звинувачують фармацевтичні компанії, що займаються виробництвом цих препаратів, мовляв, вони спекулюють на здоров’ї нації. Адже вартість річного курсу терапії обходиться пацієнту не менше 10 тисяч доларів. Зрозуміло, що Україна, незважаючи на обумовлене законодавством безкоштовне лікування ВІЛ-інфікованих, можливості та ресурсів на це не має. Але все ж невелика кількість хворих на антиретровірусну терапію розраховувати може. Згідно з даними Міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД, цього року з бюджету було виділено 1,9 млн. гривень на препарати дорослим і дітям, оскільки на сьогодні епідемія ВІЛ/СНІД в Україні сприймається вже як національна катастрофа. Проте всупереч зростаючому «інтересу» до закупівлі препаратів, знизити ціни на них поки неможливе.
Одночасно досвід західних країн показує, що виділення коштів на антиретровірусну терапію економить згодом на лікарняному догляді, оплаті праці персоналу, а найголовніше, у силах покращити демографічну ситуацію в країні. Правда, зі слів консультанта міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД Олени Пурик, дещо бентежить питання про те, кому саме буде призначатися антиретровірусна терапія. Існує думка, що людям, які знаходяться у «системі», вона не може принести жодної користі, оскільки вони не можуть приймати необхідні препарати строго за графіком. Але одночасно виникає питання, чи зможе таке неправильне оцінювання ситуації покращити епідеміологічну ситуацію в країні і чи не дискредитує така ситуація антиреторвірусну терапію як таку в очах населення?
