На недільному концерті камерного оркестру «New Era Orchestra» (художній керівник і диригент — Тетяна Калініченко) у Колонному залі філармонії було чимало порожніх місць — що є, вочевидь, несправедливим. Адже у Національній філармонії нечасто звучать твори сучасних композиторів, ще й у виконанні приватних виконавських колективів. Тим паче, що оркестр виступав з майстерними запрошеними виконавцями: Соломією Приймак (сопрано, Україна), Андрієм Малаховим (альт, Україна), Романом Мінцем (скрипка, Росія) та Андрієм Пушкарьовим (віброфоніст-віртуоз, артист оркестру Гідона Кремера «Kremerata Baltica»).
Програма концерту являла собою своєрідну добірку сучасного композиторського мінімалізму. Цей стиль за своєю формою є постмодерністським, однак всупереч моральний індиферентності постмодерну може містити в собі цілком традиційні етичні компоненти, що відбивається також і на суто мистецьких складових. Творчості трьох композиторів, чиї роботи увійшли у програму концерту, так чи інакше притаманні релігійні мотиви. Так, британець Джон Тавенер (прямий нащадок ренесансного композитора і органіста Джона Тавенера (1490—1545 рр.) є православним за віросповіданням — що для Великої Британії взагалі незвично, однак у його музиці явно й чітко відчуваються впливи індуїстських ритуалів («Dhyana») та близькосхідних співів («Depart in peace») — остання п’єса надзвичайно схожа на тривалу медитацію.
Друг Тавенера естонець Арво Пярт давно вже визнаний як живий класик; у філармонії виконали його знаменитий твір «Tabula Rasa» (складений ще 1977 року для скрипки, альта, препарованого роялю і струнного оркестру). Назва твору в перекладі з латини означає «чиста дошка» — цим філософським терміном позначають необумовлену свідомість, ладну сприйняти будь-які ідеї. Стиль п’єси, знамениті Пяртівські «тінтінабулі» («дзвіночки») надають музиці особливого, вражаючого драматизму.
Київський композитор Вікторія Польова так само працює з релігійною тематикою — особливо відомі її хорові п’єси на церковнослов’янські тексти. Однак цього разу у другому відділі концерту було виконано три її інструментальні твори для віброфону зі струнним оркестром. «Теплий вітер», «Lullaby», «Метта» (прем’єрне виконання) — то вишукані мініатюри, кожна зі своїм настроєм.
Мабуть, єдиний в певному сенсі «світський» композитор програми — росіянин Олександр Раскатов. Його «The Seasons’ Digest» — це іронічна транскрипція «Пір року» Петра Чайковського. Деякі фрагменти просто комічні, інколи звучать як справжнє музичне бешкетництво, але загалом у такий своєрідний спосіб Раскатов все одно віддає шану великому попереднику.
А завершився вечір — на біс — блискучою імпровізацією за мотивами «Фієсти» культового джазового композитора Чіка Кореа.
Загалом концерт «New Era Orchestra» вдався просвітленим за своїм настроєм — по-справжньому святковим у переддень Нового року та Різдва.
