Чи не тому міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов пообіцяв у вівторок на зустрічі з членами парламентської фракції «Демократичні ініціативи», що генеруючі компанії України в березні збільшать розрахунки за газ до 100%. Як повідомила прес-служба Мінпаливенерго, міністр інформував, що в лютому було досягнуто 100-відсоткових розрахунків за вугілля. При цьому він був вимушений визнати, що з розрахунками за газ були труднощі...
Чи варто дивуватися м’якості цього формулювання? За даними НАКа «Нафтогаз України», наведеним Інтерфакс-Україна, в січні чотири підвідомчі Мінпаливенерго генеруючі компанії сплатили лише 18,3% вартості спожитого газу, а за 25 днів лютого — 25,8%. У результаті борг Мінпаливенерго всього за неповні два місяці виріс на 263 млн. грн. (До цього слід додати, що борги за газ теплокомуненерго з початку року також збільшилися на 320 млн. грн.).
На зустрічі з «Демініціативами» С. Єрмілов виправдовував «неакуратність» підвідомчих платників відсутністю платежів на їхню адресу. За два місяці борги споживачів електроенергії досягли, зі слів міністра, 500 млн. грн. «Поки не реформуємо житлово-комунальне господарство, не зможемо вирішити проблеми», — запевняв Єрмілов, схоже, коментуючи таким чином справжню ціну вищенаведених обіцянок. Ця підозра, мабуть, не позбавлена підстав ще й тому, що вчора стало відомо про рішення Ради оптового ринку електроенергії зняти з порядку денного питання про скасування пріоритетних платежів. Отже, якщо у реально керованого Мінпаливенерго енергоринку залишаються «улюбленчики», то не може не бути й «пасинків», яким «енергоринкові гроші» надходять, швидше за все, у вигляді винятку. Насамперед від цього останнім часом страждають газовики. Зі слів голови НАКа «Нафтогаз України» Юрія Бойка, через неплатежі з боку теплових генеруючих компаній і підприємств теплокомуненерго зовсім не на ті цілі, на які планували, було спрямовано доходи компанії від її експортної програми («Нафтогаз України» експортує 7% транспортованого ним до Європи газу). Зі слів Бойка, експортна програма НАКа дозволила виплатити в повному обсязі податки і забезпечити розрахунки з Туркменією за поставлений за зовнішньоекономічним контрактом газ. Голова НАКа жалкує, що «замість вкладень у видобуток газу, зниження втрат у ГТС (газотранспортній системі. — Авт. ) й інші життєво необхідні проекти, ми вимушені вирішувати чужі проблеми». Але надія, як відомо, вмирає останньою, і Бойко все ще вірить: «Я дуже сподiваюсь, що розрахунки зі сторони Мінпаливенерго пройдуть у кінці лютого і дозволять нам вирівняти баланс компанії».
«Довірливість» Бойка просто розчулює. Напевно, в Мінпаливенерго знають, що у 2003 році «Нафтогаз України» за сприяння російського «Газпрому» має намір експортувати до 5 млрд. кубометрів газу до Румунії, Польщі, Німеччини й Угорщини. І якщо сьогодні завдяки цьому вдається закривати розрахунки за туркменський газ (за станом на 28 лютого оплата валютної складової розрахунків на $18,6 млн. більша, ніж повинна бути відповідно до контракту), то чому б і надалі не везти «туркменську» ношу, як, очевидно, міркують у Мінпаливенерго, на одному лише «Нафтогазі»? Крім того, для міністерства не є таємницею, що позитивну динаміку розрахунків із Туркменістаном забезпечено ще й позиковими коштами НАКа, зокрема, отриманими внаслідок залучення передекспортного фінансування «Газпромбанку» під подальші поставки газу в рамках експортних контрактів російського «Газекспорту».
Минулого року вперше стихли розмови про борги України Туркменістану. Розрахунки нормалізувалися, й Україні в Ашгабаті тепер довіряють. Тим більше, що додатково до поточних платежів НАКа вдалося зменшити майже на $200 млн. заборгованість минулих років. Борг 2001 року знизився з $274 до $83,6 млн., борг 1999-го — з $65,3 до $56,4 млн.
Але внаслідок неплатежів енергогенеруючих компаній, «Нафтогаз» був вимушений забрати для виконання зобов’язань перед «Туркменнафтогазом» і кошти, які планували на виробничі проекти, — насамперед інвестиції в нарощування внутрішнього газовидобутку і реконструкцію газотранспортної системи. Якщо така політика платежів Мінпаливенерго триватиме, то, як вважають фахівці, перед НАКом виникає загроза дефіциту фінансових ресурсів для закупівлі туркменського газу в літній період та створення достатніх запасів на наступний опалювальний сезон.
Тому обіцянка Єрмілова в березні повністю розплатитися за газ (раніше він заявляв, що генкомпанії планово скорочують споживання цього виду палива і найближчим часом доведуть його обсяг до 6 млн. кубометрів на добу) неминуче викликає запитання: а що буде з боргами за січень і лютий, за попередні роки? Чи не планує міністр знову вдатися до взаємозаліків? І чи не дійде справа взагалі до того, що електростанції-неплатники не отримають навіть і тієї кількості газу, яка необхідна їм для «підсвічування» при спаленні вугілля? (У січні—лютому дочірня компанія «Газ України» в зв’язку з низьким рівнем розрахунків неодноразово скорочувала поставки газу «генерації». Протягом попередніх років у зимові місяці теплові електростанції споживали 30—35 млн. кубометрів газу на добу). У Мінпаливенерго, очевидно, сподіваються на швидкий прихід весни і на те, що газ замінять мазутом. Але ранньої весни, за прогнозами синоптиків, не передбачається, а тим часом на складах ТЕС (за даними народного депутата Михайла Волинця) на сьогодні накопичено на 500 тис. тонн вугілля і на 300 тис. тонн мазуту менше, ніж на той самий час минулого року.
У зв’язку з цим бачиться більш ніж своєчасним нагадування, що прозвучало в нещодавньому указі Президента країни: керівники Мінпаливенерго, відповідно до покладених на них повноважень, «повинні організовувати реалізацію державної політики в паливно- енергетичному комплексі, забезпечувати енергетичну безпеку держави, вирішувати проблеми розрахунків в енергетичному секторі». Чи мають у Міністерстві можливості для того, щоб впоратися з цими завданнями? Швидкої відповіді на своє запитання, чи має намір Мінпаливенерго не тільки платити за березневий газ, але й повертати борги, в прес-центрі галузі «День» не отримав. Її нам пообіцяли дати через п’ять днів. Чекаємо. Й опублікуємо.
